«Західні держави в цей період наполегливо вимагали відкриття далекосхідних країн для торгової і місіонерської діяльності. У відносинах із Кореєю були зацікавлені Великобританія, Франція, США та інші держави. Поразки Китаю у двох Опіумних війнах (1840–1842, 1856–1860) та підписання ним у 1860 р. кількох договорів з європейськими державами означали перетворення держави Цін на неофіційну колонію. у 1850-ті рр. Японія також була змушена піти на поступки західним державам. Іноземні судна все частіше з’являлися і біля берегів Кореї.

Висловлюючи незадоволення щодо повної заборони імпорту в Чосон, у 1866 р. французький флот захопив о. Канхвадо та зробив спробу атакувати Сеул. Перемога над західними військами дала корейській верхівці впевненість у силі Чосон протистояти втручанням. Ворожість до Заходу підкріпив ще випадок, що стався в 1868 р., коли німецький купець Опперт таємно прибув до Кореї, щоб викрасти кістки батька тевонґуна (правлячий на час неповноліття короля батько-регент — авт.) з могили і ними шантажувати правителя, вимагаючи дозволу Чосон на торгівлю з Європою. Та на заваді планам Опперта стали урядові війська.

У 1871 р. Канхвадо атакували американські військові судна. Приводом нападу було спалення корейцями американського торговельного корабля. Хоча перевага американців в озброєнні була очевидною, корейці билися, не шкодуючи себе, і змусили ворога відступити.

У 80-ті рр. ХІХ ст. Чосон підписала договори про торгівлю із США, Великобританією, Німеччиною, росією, Францією. Розгорнулася гостра боротьба за вплив на Корейському півострові між Великобританією та росією, яка закінчилася двосторонньою домовленістю не втручатися до цих територій. Отже, слабка держава Чосон опинилася в центрі інтересів кількох гігантів».

Червоним кольором позначено район повстання 1862 р., зеленою стрілочкою — вторгнення французького флоту в Корею в 1866 р., чорні кораблі — місця дислокації іноземних кораблів

«Першим об’єктом експансії Японії на материку стала Корея, яка була у васальній залежності від Китаю. Уклавши з Кореєю в 1876 р. нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом сприяння національно-визвольному руху. Коли на початку 90-х рр. ХІХ ст. у Кореї спалахнуло повстання і китайські війська виступили на його придушення, Японія спрямувала свої формування на південь півострова. Конфлікт на Корейському півострові вилився в японсько-китайську війну 1894–1895 рр., яка закінчилася поразкою Китаю та підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї».

«Стаття 1: Незалежність Кореї.

Китай остаточно визнає повну і цілковиту незалежність і автономію Кореї, і, як наслідок, сплата данини й виконання церемоній і формальностей Кореєю Китаю вважається відступом від такої незалежності та автономії і повністю припиняється на майбутнє».

Підпис на аркуші, який тримає кореєць: «Цим документом я засвідчую дозвіл пересуватися корейською територією»

«Стаття 2. Імператорський російський Уряд, визнаючи, що Японія має в Кореї першорядні політичні, військові та економічні інтереси, зобов’язується не перешкоджати й не втручатися в заходи керівництва, захисту і контролю, які Імператорський Уряд Японії може визнати за необхідне вжити в Кореї.

Зрозуміло, що з російськими підданими в Кореї будуть поводитися так само, як і з підданими та громадянами інших іноземних держав, тобто вони будуть прирівняні в правах до підданих або громадян націй, яким надається режим найбільшого сприяння.

Погоджено також, що для уникнення будь-яких причин непорозумінь обидві Високі Договірні Сторони утримуватимуться на російсько-корейському кордоні від будь-яких військових заходів, які можуть загрожувати безпеці російської або корейської території»