«Депортація корейців у Совєтському Союзі — примусове переселення майже 172 000 радянських корейців (Коріо Салам) з російського Далекого Сходу в малозаселені райони Казахстану. Узбецька CСР була створена НКВС у 1937 р. за наказом совєтського лідера Й. Сталіна та голови Ради народних комісарів СССР В. Молотова за 6 400 км (4 000 миль) до Центральної Азії. Для переселення було використано 124 потяги, позаяк на той час корейці були підданими суперника совєтів, Японської імперії, їх звинуватили в «японському шпигунстві на Далекому Сході». Однак деякі історики вважають це частиною сталінської політики «очищення кордонів», а демографічні втрати оцінюють у 16 500 — 50 000 депортованих осіб. Корейці помирали від голоду, холоду та труднощів адаптації до нового середовища у вигнанні. Після того, як М. Хрущов став новим совєтським лідером у 1953 р. і розпочав процес десталінізації, він засудив сталінську депортацію, але не згадав совєтських корейців серед висланих народів»

Автор цитує публікацію в газеті «Правда» (березень 1937 р.).

«Шпигун-кореєць. Він «працює» на своїх господарів — японців — не перший рік. Найпідліші, найкривавіші справи доручали йому... Нещодавно японський жандармський офіцер доручив йому розвідати, чи сильний совєтський лад на Далекому Сході. Шпигунові ввижалися нові тисячі єн. Він погодився вирушити через кордон. Пізно вночі шпигун вирушив у дорогу. Але щойно він вступив на совєтську землю, як його затримав кореєць-колгоспник. Випробувана зброя провокатора — національна спорідненість — дала цього разу осічку. Шпигун прорахувався. Корейці — совєтські громадяни — навчилися розпізнавати ворога. Совєтський патріот-кореєць доставив куди слід ворога свого народу. Людиноподібного хижака знешкоджено».

«Совєт Народних Комісарів Союзу ССР і Центральний Комітет ВКП (б) постановляють: з метою припинення проникнення японського шпигунства в Далекосхідний край провести такі заходи:

1. Запропонувати Далекосхідному крайкому ВКП (б), крайвиконкому і УНКВС Далекосхідного краю виселити все корейське населення прикордонних районів Далекосхідного краю...

2. До виселення приступити негайно і закінчити до 1 січня 1938 р.

3. Корейцям, які підлягають переселенню, дозволити під час переселення брати із собою майно, господарський інвентар, живність

4. Відшкодувати переселенцям вартість залишеного ними рухомого і нерухомого майна та посівів.

5. Не чинити перешкод переселюваним корейцям до виїзду при бажанні за кордон, допускаючи спрощений порядок переходу кордону.

6. Наркомвнусправ СССР вжити заходів проти можливих ексцесів і заворушень з боку корейців у зв’язку з виселенням.

7. Зобов’язати Раднаркоми Казахської СССР і Узбецької ССР негайно визначити райони і пункти вселення і намітити заходи, що забезпечують господарське освоєння переселенців на нових місцях, надавши їм потрібне сприяння.

11. Збільшити кількість прикордонних військ на 3 тис. чол. для ущільнення охорони кордону в районах, з яких переселяються корейці.

12. Дозволити …розмістити прикордонників у приміщеннях корейців, що звільняються. Голова Совєта Народних Комісарів Союзу ССР В. Молотов

Секретар Центрального Комітету ВКП (б) Й. Сталін».

«Важкі умови розміщених у колишній в’язниці і складських приміщеннях. Підлоги всюди кам’яні або земляні, постійних печей — а в деяких приміщеннях навіть тимчасових — немає, вікна вибиті, і температура в цих будівлях трохи вища за вуличну, а нічні морози в Казалинську вже зараз доходять до 12–18°, двері великих розмірів, вони не закладені, тамбурів не влаштовано, світловий коефіцієнт надзвичайно низький. До цього потрібно ще додати, що житлова площа, якщо можна так її назвати, і тут коливається від 0,5 до 1½ кв. м. Температура житлових приміщень, навіть розташованих на квартирах у будівлях нормального типу, ніде не перевищує 6–8 градусів.

Електроенергії не вистачає, гасу на продаж надходить дуже мало, ламп немає.

З теплим одягом у переселенців справи кепські, білизна в переважній більшості тільки та, що на собі. Постільних речей, крім тоненьких циновок, теж немає ніяких. У величезній більшості сплять покотом на підлозі.

Санітарний стан житла і території вкрай незадовільний. Немає вбиралень, немає помийних ям. у зв’язку з чим території житла вкрай забруднені.

Привезені з собою продукти добігають кінця, а в декого вже вийшли. За здані на місці колишнього проживання продукти — ні грошима, ні натурою поки що не повернуто, а тільки ведеться облік, що в кого здано».

«У нас на Далекому Сході була добротна хата з колод у 5–6 кімнат і, звісно ж, тепла підлога. Сім’я була велика: бабуся, батько, мама і 6 дітей. Ми тримали живність: курей і свиней. на городі росли картопля, капуста, ріпа, цибуля, морква, буряк і редиска. Тут ми побачили безкрайній степ і очерет. Як житло нам виділили колишню стайню і дали соломи...

17–18 лютого вночі у двері постукали і назвали ім’я батька. Його заарештували, повели, і більше ми його не бачили. Це було в 1938 р. З архівних матеріалів ми дізналися, що його було засуджено і розстріляно як «ворога народу» і «японського шпигуна». Згодом його реабілітували, але нам від цього легше не стало.

Поступово стало нічим платити за оренду будинку, і почалося наше життя по сараях і землянках.

Спочатку мама працювала прибиральницею в школах, допомагали старші діти. Жили упроголодь, особливо взимку та навесні. Та до того ж мучили страшні холоди».

«Після того, як усі корейські інтелектуали були знищені, а їх рідна мова була забрана, ніхто не міг протистояти наказу виховувати людей лише російською мовою. Ми просто послухалися і працювали, щоб отримати їжу і врятувати наших дітей... Протягом перших років примусової міграції багато дітей і людей похилого віку загинули. Зокрема, багато людей померли з весни до літа 1938 року».

«Проведеною ЦК ВКП (б) перевіркою встановлено, що ворожі елементи, які орудували в наркомпросах союзних республік, насаджували особливі національні школи (німецькі, фінські, польські, латиські, англійські, грецькі, естонські, іжорські, вепські, китайські тощо), перетворюючи їх на осередки буржуазно-націоналістичного, антисовєтського впливу на дітей.

Практика насадження особливих національних шкіл завдавала величезної шкоди справі правильного навчання і виховання, відгороджувала дітей

ід совєтського життя, позбавляла їх можливості долучення до совєтської культури і науки, перешкоджала подальшому здобуттю освіти в технікумах і вищих навчальних закладах.

З огляду на це, ЦК ВКП (б) визнає подальше існування особливих національних шкіл та особливих відділень при звичайних совєтських школах шкідливим»

«Совєт Народних Комісарів Союзу ССР і Центральний Комітет ВКП (б) встановлюють, що викладання російської мови в школах національних республік і областей поставлено незадовільно. Однією з основних причин такого становища у справі вивчення російської мови стала підривна робота контрреволюційних буржуазно-націоналістичних елементів, які пролізли в окремі ланки партійного совєтського апарату та в органи народної освіти, спрямована на те, щоб зірвати проведення ленінсько-сталінської національної політики та підірвати братню єдність народів СССР з російським народом.

Необхідність викладання російської мови як навчального предмета в школах національних республік і областей диктується трьома основними мотивами:

По-перше, в умовах багатонаціональної держави, якою є СССР, знання російської мови повинно стати потужним засобом зв’язку і спілкування між народами СССР, що сприятиме їхньому подальшому господарському і культурному піднесенню.

По-друге, оволодіння російською мовою сприятиме подальшому вдосконаленню національних кадрів у сфері наукових і технічних знань.

По-третє, знання російської мови забезпечуватиме необхідні умови для успішного несення військової служби в лавах Робітничо-селянської Червоної армії і Військово-морського Флоту всіма громадянами СССР».

«...Ми, незважаючи на репресії, які відбулися незабаром, принизливе переселення і не менш принизливі обмеження після переселення, не звинувачували Сталіна. Звинувачували його підручних, звинувачували місцеву владу. Мовляв, вони довели до вождя невірну інформацію про корейців».