«Близько 70 років тому Республіка Корея теж зазнала незаконного вторгнення від Північної Кореї. Було окуповано близько 90 % території Південної Кореї. І ми стикнулися з загрозою зникнення як держави. Однак, завдяки нашим військовим і цивільним, які їм максимально допомагали, ми змогли зупинити окупантів та вигнати їх зі своєї землі. Республіка Корея, яка дуже постраждала, після війни змогла стати однією з

країн, яку можна назвати прикладом свободи, миру та процвітання. Зараз ситуація в Україні схожа на ситуацію в Кореї 70 років тому».

«І (20 лютого — квітень 2014 р.) — окупаціяКриму;
ІІ (14 квітня 2014 р. — 23 лютого 2022 р.) — проведення АТО / ООС; ІІІ (24 лютого 2022 р. — до сьогодні) — повномасштабна збройна агресія рф проти України:
перша фаза (24 лютого — 17 квітня 2022 р.) — стратегічну роль у ній відіграла битва за Київ, яка поламала всі плани окупанта — повне захоплення України. Також на цьому етапі важливе місце зайняла успішна оборона Сум, Чернігова, Харкова;
друга фаза (18 квітня — 28 серпня 2022 р.) — зосередження основних зусиль противника на сході України, друга стратегічна оборонна операція, яка створила умови для переходу Збройних сил України до наступальних дій; третя фаза (29 серпня — кінець грудня 2022 р.) — стратегічна наступальна операція Збройних сил України, яка дала можливість звільнити Харківську область та правий берег Херсонської області;

четверта фаза (жовтень 2022 р. — березень 2023 р.) — стримування російського наступу на Сході України, стратегічна операція росіян щодо руйнування енергетичної системи України».

«Війна в Україні багато в чому нагадує Корейську війну. Було початкове вторгнення, яке зупинилося перед тим, щоб окупувати всю країну.

Україна, як і Південна Корея, дала відсіч за допомогою потужних союзників (щоправда, без додаткових союзницьких чобіт на землі). Після року протистояння обидві сторони майже зайшли в глухий кут»

Зверніть увагу, на американській листівці «ЗУПИНИТИ! ЗЛОЧИН!» чітко окреслено коло країн, які покликані це здійснити, і названо жертву — Республіка Корея. Образ агресора не пов’язано з конкретною країною, а позначено як ідеологію.

«Тоді невелике плем’я греків розбило перську армію, котра в декілька разів перевищувала їх за розміром та, як здавалося, силою.

Греки перемогли, бо були вільними громадянами — перси програли, бо були царськими підданими. З того часу маємо правило: вільні та свідомі люди б’ються краще за рабів і варварів».

«Який конфлікт в історії має найбільше паралелей з війною росії в Україні? Відповідь, безсумнівно, Корейська війна. Хоча обидва конфлікти відрізняються за походженням і масштабом, вони є регіональними війнами з глобальними наслідками, які провіщають, прискорюють і закріплюють перехід до нового біполярного світового порядку. Ці паралелі, а також кілька ключових відмінностей, пропонують важливі уроки на майбутнє».

«Війну в Україні можна порівняти з Корейською війною, оскільки вона також є асиметричною війною за участі посередників. Попри деякі відмінності, такі як роль партнерів залучених великих держав, і Корейська війна, і війна в Україні подібні за структурою. Обидві війни складалися з безпосереднього залучення великої держави (США в Корейській війні, росія в Українській війні), опосередкованого залучення великої держави (СССР в Корейській війні, США в Українській війні) та маріонеткової держави. У цьому сенсі поведінка США, СССР і Північної Кореї в Корейській війні може стати прецедентом поведінки росії, США і України в нинішній війні в Україні»

«По тій війні довкола й інші йшли:
в Кореї, у В’єтнамі, у Анголі
чужі, не наші… Але скрізь були
радянські «визволителі з неволі».

Напис на листівці: «Ваших дітей вивозять до Совєтської росії, Червоного Китаю та багатьох інших чужих країн. Корейські сім’ї розпадаються, а корейська культура знищується»

Джерело 111

Приниження полонених американців у Пхеньяні (1950) ³⁴

Джерело 112

З виступу колишнього головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймса Ставрідіса (2022)

«Українці дуже сильно чинять опір. Військові плани Путіна виявилися не надто ефективними. Він отримав небагато території порівняно з тим, із чого почав конфлікт. Я бачу, що це веде до закінчення на кшталт Корейської війни, тобто до перемир’я, мілітаризованої зони між двома сторонами, тривання ворожнечі, свого роду замороженого конфлікту»

«Я вважаю, що якщо у нас буде сценарій із тих прикладів, які ви сказали (фінський та корейський — ред.), із сучасною росією, з її намаганнями, з їхніми амбіціями, то після нас буде наступна країна. Я вважаю, такий шанс не можна давати росії».

«Україна — не Корея. Не буде ніяких 38-х та інших паралелей, чужих історій й нав’язаних ззовні сценаріїв. Координати руху «російському військовому кораблю» задані, змін не передбачено, Сили оборони України працюють».

«Різний контекст, різні масштаби. Будь-який «заморожений конфлікт» означатиме повернення війни за кілька років — більш підготовленої та кривавої. Єдиний спосіб поставити крапку у війні та відновити безпеку у Європі — звільнення українських територій і поразка росії».

«Давайте тепер визначимо основні «інгредієнти» «корейської моделі» регулювання війни:

Масштабна руйнівна війна, що виснажує ресурсні бази воюючих сторін і відрізняється стабільною конфігурацією фронту. Угода про перемир’я є результатом рішення великих держав припинити конфлікт, у якому перемога однієї сторони була неможливою.

Дія демілітаризованої зони глибиною кілька кілометрів забезпечує перемир’я. Протягом десятиліть безпосередні учасники війни ворогували, створюючи фактично заморожений конфлікт.

У середньостроковій перспективі (перші 10–20 років) сторони бачать післявоєнну ситуацію як тимчасову, що готується до реваншу, мілітаризації економіки, нагнітання страху в суспільній свідомості. Діалог можна відновити з часом, але лише в певному діапазоні. Питання реінтеграції не вирішується.

Ці параметри породжують помилкові історичні паралелі. Окуповані території України розглядаються як такий собі «аналог КНДР» — тягар, який Київ має скинути заради миру та різних політичних та економічних вигод від Заходу. Проте навіть побіжний погляд показує, що порівняння між Україною та післявоєнною РК у нинішньому контексті недоцільні.

На відміну від Корейської війни, на полі російсько-українського бою немає і навряд чи вони коли-небудь з’являться, сторонніх військ — глобальні гравці — США та Китай. Як наслідок, у них відсутній бойовий «перемикач», який можна активувати в будь-який момент, незалежно від позиції «молодших партнерів».

Створення демілітаризованої зони найближчим часом є вкрай малоймовірним сценарієм припинення вогню. По-перше, жодна міжнародна організація не може забезпечити достатньо масштабну миротворчу місію для встановлення ефективного контролю над сотнями кілометрів лінії розмежування, а також кордоном України з країною-агресором та її союзником Білоруссю. Слід зазначити, що росія з 2014 року блокувала всі спроби ввести миротворчий контингент на Донбас і, безсумнівно, зробить це знову

Головною відмінністю російсько-українського контексту від «корейського сценарію» є відсутність у Кремля планів створення нових псевдоукраїнських державних утворень. росія анексує захоплені землі, намагаючись стерти українську ідентичність. Мета путіна — зруйнувати українську державу, а не створити альтернативну, проросійську Україну-Малоросію».

«Генерал-лейтенант (у відставці) Чун Ін Бум стверджує: «війна в Україні продемонструвала, наскільки важко, якщо взагалі можливо, створити міжнародні військові зусилля, які підтримуються Організацією Об’єднаних Націй (ООН)».

«Хоча ще занадто рано прогнозувати повний обсяг наслідків війни в Україні, можна визначити деякі наслідки для корейської безпеки. По-перше, після провокаційних заяв росії про можливе застосування ядерної зброї, досягнення денуклеаризації на Корейському півострові, ймовірно, стане ще більш складним завданням. По-друге, під час війни була чітко продемонстрована цінність диверсифікованої та багатонаціональної мережі партнерів і союзників, і Південна Корея виграла б від розвитку подібної мережі. По-третє, інформаційна війна в Україні набула нових вимірів, і країнам необхідно розробити політику, орієнтовану на стійкість суспільства через довіру та різноманітність, а не намагатися контролювати за допомогою обмежень і правил. Освіта може відігравати важливу роль у такій політиці.

Врешті-решт, у більш нестабільному, складному і конкурентному середовищі безпеки, включаючи подальше нарощування озброєнь, будуть виникати ризики та інциденти. Пріоритетом має стати збалансований підхід до вдосконалення стримування, постійні зусилля з ведення діалогу, а також розробка і підтримка процесів управління ризиками».

«Два висновки для Південної Кореї, які вона має взяти до уваги з усього цього: що їй потрібно зробити для справжнього зміцнення альянсу між США і РК і якими мають бути пріоритети її військової модернізації.

Однак найбільший урок для Південної Кореї зараз полягає в тому, що якщо ви хочете миру, вам потрібно готуватися до війни».