«Сильні сторони України.
…сильні сторони України, а саме «історично загартований сильний національний характер» і «викувані війною національна єдність й сила», насправді можна описати трьома словами — дух і воля.

Говорячи про дух і волю, я хочу наголосити, що весь секрет успіху економічного і демократичного розвитку Кореї полягає насамперед у людях. Люди діють відповідно до своїх духу і волі, як і нація чи країна визначають своє майбутнє за єдиним духом і волею.

Великий потенціал України. Україна володіє всіма основними компонентами для створення могутньої держави — населенням, територією і ресурсами. Україна — це аграрна держава з найродючішим у світі чорноземом, багатими природними ресурсами, запаси корисних копалин якої складають 5 % від світових; передовими промисловими технологіями, які запроваджуються в таких провідних галузях, як сталеваріння, авіа- й суднобудування, космічна сфера і атомна енергетика. Той факт, що Україна посіла 14-те місце за оцінкою сумарної могутності

держави в рейтингу, опублікованому минулого року в US News & World Report, дає чітке розуміння того, що, незважаючи на складну ситуацію, у якій ви перебуваєте нині, вона зможе подолати всі труднощі й здійснити стрибок у розвитку.

З точки зору перспектив для Кореї, Україна — це, по-перше, ринок, що розвивається, по-друге, майданчик для виходу на ринки СНД, Східної Європи і ЄС, по-третє, країна — постачальник передових технологій фундаментальної науки для розвитку майбутніх стратегічних галузей, по-четверте, партнер, що прискорює наближення Кореї до здобуття статусу центру аерокосмічних технологій, по-п’яте, впливовий постачальник продовольства, з яким безпосередньо пов’язана продовольча безпека Кореї, і, по-шосте, місце «припливу» високої культури. Отже, Україна є надзвичайно цінним партнером у багатьох сферах.

Галузі України, що потребують реформ. Я вважаю, що Україна, беручи до уваги досвід Кореї, про який я розповідав, має зосередитися на таких чотирьох пунктах: 1) формування широкого бачення національного розвитку та його стале втілення, 2) розвиток професійного, ефективного і креативного бюрократичного апарату, 3) створення сприятливого середовища для бізнесу, 4) підготовка кваліфікованих кадрів».

«Війна та українська економіка: аспект людського капіталу.

Масове руйнування фізичного та людського капіталу, спричинене війною.

Вірогідно, втрати людського капіталу (людські жертви і «відтік мізків») матимуть більший вплив на структурні економічні проблеми (проблема зростання) повоєнної України, ніж втрата фізичного капіталу як фактора виробництва.

Тому важливо покращити освітню інфраструктуру (матеріальна база) та якість освіти (нематеріальна база), а також створити стимули для «притоку мізків» (інституційне вдосконалення) для швидкого відновлення людського капіталу.

(Розвиток людських ресурсів і залучення висококваліфікованих спеціалістів). Щоб забезпечити людські ресурси високого рівня, необхідно збільшувати інвестиції в освіту та технології, а також активно підтримувати впровадження нових знань і технологій.

Підвищення продуктивності шляхом виявлення, виховання та використання людського капіталу в Україні.

Активне залучення висококваліфікованих спеціалістів із закордону: необхідно покращити систему заохочення.

Створення ефективної системи управління людським капіталом

Війна та українська економіка: торговий та фінансовий аспекти.

Необхідно розвивати фінансову систему та галузі з високою доданою вартістю, щоб мінімізувати (довгострокову і короткострокову) економічну ізоляцію, спричинену війною.

Вплив торгівлі на економічне зростання:

Стимулювання приватних інновацій шляхом сприяння конкуренції.

Консолідація ринку (Розширення ринку) Збільшення розмірів економіки. Ефективність виробництва (зменшення витрат).

Полегшення отримання різноманітних високоякісних проміжних товарів. Підвищення промислової конкурентоспроможності.

Ефект зростання найбільш помітний, коли розширюється торгівля (імпорт) з країнами з високим рівнем доходу, де розвинувся виробничий сектор (Jeong and Min, 2019).

Вплив фінансового сектору на економічне зростання:

Легкість отримання кредитів. Підвищення ефективності розподілу ресурсів.

Ефективне управління ризиками (хеджування) Стимулювання приватних інновацій.

Економіка України: що робити після війни.

Для забезпечення довгострокового зростання необхідне якісне зростання шляхом підвищення продуктивності.

Розвиток людського капіталу.

Покращення освітньої інфраструктури та якості освіти;

Реорганізація системи стимулювання для залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів.

Збільшення обсягів торгівлі розширення торгівлі з країнами з високим рівнем доходу та розвиненою обробною промисловістю. Сприяння зростанню економіки Оздоровлення фінансової системи: ефективність фінансового сектору сповільнилася після анексії Криму в 2014 році. Після закінчення війни з Росією фінансову систему необхідно оздоровити. Важливо стимулювати продуктивний розподіл ресурсів та приватні інновації. Цілеспрямоване сприяння зростанню.

Загальний обсяг 150 млрд дол. 3 етапи: 1 — відновлення водопостачання, енергетики, транспортного сполучення, 2 — гуманітарна допомога. Житловий фонд, школи, лікарні, 3 (2026–2032 рр.) — відновлення економіки, цифровий уряд, ЄС. Акценти: енергетика, логістика, оборонна промисловість.

«Тут важливо сказати, що де-факто з «корейським сценарієм» ми зіткнулися ще у 2014 році, коли були створені так звані «ЛНР» та «ДНР». Виникнення цих утворень — це і є «корейський сценарій», ми просто його так не називали…

Але, говорячи про «європейську Південну Корею», я маю на увазі не цей «корейський сценарій», а модель економічного націоналізму та південнокорейську історію успіху. Політичний сценарій Південної Кореї нам категорично не підходить, оскільки наша стратегія — це відновлення територіальної цілісності на 1991 рік.

Завдяки Пак Чон Хі та його ідеї економічного націоналізму Південна Корея стала однією з найрозвиненіших країн світу й лідером розвитку в Азії поряд із Китаєм та Японією.

А якби країна загрузла в містечковому, хуторянському етнонаціоналізмі Лі Син Мана, вона і досі заробляла б на життя експортом аграрної сировини, трудових мігрантів та проституцією.

Україна наразі також стоїть на роздоріжжі: або економічне послаблення держави, деіндустріалізація, деградація системи освіти, інфраструктури, або модернізація, економічний націоналізм і швидке відновлення промислового, наукового та освітнього потенціалу, що ще залишився. Якщо ми не скористаємося своїм шансом, будемо приречені терпіти на своїх шиях чергових «лі син манів», коли під егідою боротьби з минулим крадеться наше майбутнє і знецінюватиметься сьогодення.

Приклад Південної Кореї показує: якщо обрано правильний шлях розвитку, втрати не є перешкодою на шляху розвитку.

Нам треба не копіювати корейську модель, а творчо трансформувати її під свої умови та стратегію економічного націоналізму. А розпочати зі створення одразу після перемоги свого мозкового центру — Українського центру реконструкції та модернізації країни.

Україна може й має процвітати. У корейців вийшло — обов’язково вийде і в нас».

«Суть корейського економічного дива
Створити такі економічні умови, за яких товари і послуги національного виробника зможуть захопити у конкурентів зовнішні ринки збуту. Акцент було зроблено на великий бізнес сімейного типу, зростання кваліфікації працівників і продуктивності їхньої праці.

Висновки для України
Багато з першого (невдалого) етапу реформ Південної Кореї можна спостерігати і в Україні. Неконтрольована корупція, лобіювання і необґрунтований протекціонізм для «своїх». Уряд більше враховує інтереси олігархів і великого бізнесу, часто всупереч інтересам країни. Через несприятливий економічний та інвестиційний клімат з України щорічно виводиться 10–15 млрд доларів. Якщо з країни тікають внутрішні інвестори, як можна розраховувати на прихід іноземних інвестицій?

Досвід корейських реформ показує, що за бажання немає нічого неможливого. Корея почала свої реформи в умовах набагато важчих, ніж ті, в яких зараз перебуває Україна. Але для проведення реформ потрібна політична воля і прагнення досягти поставленої мети, незважаючи на труднощі.

Уряд України не має прикривати свою бездіяльність війною на сході країни. Корея досі перебуває в ситуації незавершеної війни з КНДР. Але це не завадило провести ефективні економічні реформи і досягти разючих результатів у зростанні економіки та підвищенні життєвого рівня населення.

Корейський досвід цілком можна застосувати і в Україні. Завдання виходу економіки України на швидке і стале економічне зростання може бути вирішене шляхом:

Зниження рівня податків. Ставка податків у Кореї залишається довгі роки на рекордно низькому рівні до 10%, що призвело до зростання іноземних інвестицій.

Жорсткого державного контролю над вивезенням капіталів з країни. Український бізнес за підтримки держави вкладає капітали у виробництво конкурентоспроможних на світовому ринку товарів і послуг. Перетворення України на виробничий майданчик для Євросоюзу.

Підвищення якості освіти і професійного рівня інженерів і працівників. Гроші, вкладені в НДДКР, освіту і зростання професійної кваліфікації, принесуть країні набагато більше вигоди, ніж спроба реанімувати неефективні і неконкурентоспроможні підприємства, побудовані ще в радянський період».