ВСТУП

Виникнення держави на Корейському півострові (1.1) овіяне багатьма таємницями. За одною з версій, її початки пов’язують із міфічним Тангуном (1.2), якого вважають родоначальником усіх корейців і засновником у 2333 р. до н. е. держави Ко-Чосон (Стародавній Чосон). Ко-Чосон очолював монарх — ван, який правив, спираючись на кодекс із восьми заборонних статей.

Ко-чосонці вирощували ячмінь і просо, а пізніше й завезений з Китаю рис. Вони вірили в духів і зверталися до шаманів. Суспільство в країні було розшароване, існувало рабство. Держава вела з перемінним успіхом війни, знаходилася під культурним і політичним впливом Китаю, а в 108 році до н.е. була ним завойована.

У І ст. до н. е. південніше від колишнього КоЧосона склалося кілька корейських держав наступного покоління, головними із яких стали з часом три: Коґурьо (37 р. до н.е. — 668 р.), від її назви походить сучасна назва держави — Корея, Пекче (18 р. до н. е. — 660 р.) і Сілла (57 р. до н. е. – 935 р.) (1.3). У цих державах закріпився новий порядок успадкування влади (від батька до сина), утворився розгалужений державний апарат, існував поділ на адміністративні одиниці. Чиновники розподілялися по рангах, від приналежності до них залежав навіть колір одягу. Полями в країні володів ван (король), а ліси й річки були в громадському користуванні. Держави розширювали свої території за рахунок сусідів, вели війни, залучаючи на свій бік одні одних та сусідні Японію і Китай.

Через Китай на ці території починає проникати буддизм, який в ІV–VІ ст. стає панівною релігією на півострові. З поширенням у країнах китайської писемності в корейському суспільстві стали культивуватися конфуціанські моральні норми. Під їх впливом у королівстві Сілла виникає система виховання обраних юнаків — хваранів.

У середині VІІ ст. Сілла за підтримки Китаю підкорила Пекче і Коґурьо. В історії Кореї розпочався новий період — об’єднаної Сілла (668–936 рр.).

Це був період протистояння Китаю та централізації державної влади. Вани намагалися впокорити знать. Для цього вони змінювали структуру державного апарату, посилювали контроль над чиновниками, замінили оплату чиновникам земельними наділами із наданням їм права на частку врожаю, створили вищу державну школу для чиновників, проводили адміністративну та військову реформи. Але в ІХ – на початку Х ст. влада послабилася, почали спалахувати повстання селян та аристократії. У Пізній Коґурьо владу захопив Ван Гон (Тхеджо). Він підкорив Пекче і приєднав Сілла, утворив нову державу Корьо (Висока і Прекрасна) (1.3).

Корьо також була аристократичною державою. Вона спиралася на розгалужений апарат чиновників, які мали пройти спеціальний іспит — кваґо. Спочатку Корьо доводилося протистояти нападам киданів і чжурчженів, а з 1231 року протягом 30 років чинити опір навалі монголів. У 1259 році Корьо змушена була визнати зверхність монгольського хана, що тривало понад 80 років.

Епоху Корьо (1.4) вважають часом розквіту буддизму. Саме в цей період будуються численні храми, створюються яскраві літературні і мистецькі твори, як-от: Корейська Трипітака (тобто «Три кошики») чи перша у світі друкована книга Чікчі. Тісний зв’язок з Китаєм та Монгольською імперією сприяв запозиченню технологій та ідей, зокрема неоконфуціанства. У ці часи Корьо стає важливим пунктом на Шовковому шляху, експортуючи вироби з металів, папір, женьшень та селадон.

Неолітичне поселення Амса-донг, Сеул