Янбани — вищий привілейований прошарок у Чосон, подібний до європейського дворянства. Слово «янбан» означає «дві частини», позаяк янбани чітко поділялися на дві групи: військову, члени якої за традицією не могли обіймати вищих державних посад і просунутися по військовій службі вище 3-го рангу, і цивільну.

Теоретично всі янбани мали перебувати на цивільній або військовій службі, але цього правила не дотримувалися. Сім’я, представники якої понад три покоління не служили в державному апараті, офіційно визнавалася такою, що втратила янбанську гідність, і переходила до стану спадкового дрібного чиновництва. На будь-яку адміністративну посаду могли претендувати лише янбани, при цьому перевагу отримували представники більш знатних сімей.

Янбани користувалися низкою привілеїв. Їх не могли судити у звичайному суді, а лише в спеціальній судовій присутності. Для них передбачалися пом’якшені умови ув’язнення. Якщо янбана засуджували до смерті, то він, зазвичай, позбувався ганьби публічної страти — йому надавали можливість накласти на себе руки.

Особливий статус янбана підкреслювався одягом і спеціальним головним убором. При зустрічі з янбаном усі мусили демонструвати повагу: простолюдин, що їхав верхи, мав спішитися, а піший — вклонитися. Сидіти й курити в присутності янбана категорично заборонялося. У суді янбани свідчили стоячи, а не на колінах, як інші. З дому вони виїжджали в супроводі численного почту.

Янбани вважали гідними для себе лише державну службу й землеробство, а торгівлю й ремесло відносили до ганебних занять. Основні доходи янбани отримували від здачі в оренду своїх земельних володінь. На службу янбани вступали за рекомендацією або після складання державних іспитів з конфуціанського канону, філософії та історії.

Розпорядок звичайного дня янбана виглядав так:

07:00 — прогулянка просторим двором — час глибоких роздумів;

11:00 — час старанного навчання — вивчення конфуціанства для складання державного іспиту, прийняття гостей, за якими жінки спостерігали через спеціальні отвори в стіні;

13:00 — багатий стіл з безліччю частувань (головний з п’яти трапез);

16:00 — час дозвілля — чоловіки грають в Го, а жінки — в «тхухо» (метання стріл у спеціальну посудину) або займаються рукоділлям;

19:00 — завершення дня — відвідування батьків і читання літератури або священних книжок.

«Процес від укладення до опублікування «Великого зібрання законів» відбувався з чималими труднощами. За правління Тхенжо (1392– 1398) Чжо Чжун впорядкував усі закони … і уклав «Закони управління державою в шести розділах», і таким чином вийшла перша офіційна збірка писаних законів, що означало законодавче закріплення правління нової династії. …В 1485 р. було опубліковано завершальну редакцію «Великого зібрання законів».

Портрет короля Тхенжо

«Велике зібрання законів» складалося з шести розділів — про чиновницькі кадри, про податки, про ритуали, про військо, про покарання, про трудову повинність. У кожному розділі було встановлено конкретні пункти й параграфи, а головною особливістю зібрання є те, що в ньому простежується спільна структура і наявні узагальнені абстрактні формулювання. Укладання «Великого зібрання законів» мало велике значення, тому що в ньому було підготовлено власне корейські закони й записано їх, і таким чином припинено необмежене втручання китайських законів. Однак найважливішим є те, що за допомогою цієї збірки було закріплено принципи правління династії Чосон, і, хоча конфуціанський ідеал полягав в абсолютній монархії з ваном на чолі, в ній чітко проголошувався пріоритет верховенства закону

«Велике зібрання законів» — це не просто завершена збірка законів. Її укладення й опублікування також означало, що державна і соціальна система були досконало підготовлені. Держава Чосон, заснована шляхом передачі Небесного мандату, пройшовши процес посилення влади вана, розвивала конфуціанську політику і досягла стабільності життя народу та розвитку культури і внаслідок кількох етапів пристосувань і перетворень закріпилася як янбансько-чиновницька держава з централізованою владою, і саме «Велике зібрання законів» відобразило її структуру і характер»

Памʼятник засновнику династії Чосон Тхенжо (Лі Сон Ге) в Сеулі