Седжон увійшов в історію як мудрий і сильний правитель, який дбав про свою державу подібно до гарного садівника. Він заохочував розвиток ученості й сам активно здобував знання протягом усього життя. Седжон відродив давню систему навчання правителя і його синів та й саму придворну академію — Павільйон для зібрань мудрих. У ній було 20 мудреців, які опікувалися різними науковими справами: від складання енциклопедій до розробки оригінальної корейської абетки (хангиль)

Хангиль був створений у 1446 р. і складався з 28 літер, які швидко запам’ятовувалися, відтак, можливість читати тексти, записані літерами, отримали прості люди. Наявність національного алфавіту об’єднувала корейців і підносила рівень національної самосвідомості. Седжону приписують винахід приладів з вимірювання кількості опадів, водяного й сонячного годинників. Усі ці прилади були розроблені в його палаці винахідником Чан Йон Сілом.

Велику увагу Седжон приділяв поширенню агрономічних знань, сприяючи виданню «Популярних бесід про землеробство» (1430 р.). Навчені корейські селяни стали збирати по два врожаї на рік — рис почали висаджувати розсадою, а після збирання врожаю рису висівали ячмінь або інші культури. Створювалася іригаційна система з 3000 штучних водосховищ. Крім того, король реорганізував систему мір і ваги та наказав своїм ученим скласти «Географічний опис восьми провінцій», який став найдокладнішим географічним документом свого часу.

За правління Седжона кардинально змінилися технології друкування. Він заснував ливарну майстерню для виготовлення мідних і свинцевих форм для друку книг. За цей час було опубліковано понад 350 книг.

Седжона історики вважають королем-гуманістом. Він запровадив три ступені справедливості до винесення остаточного вироку й заборонив жорстокі покарання, як-от шмагання.

Король опікувався поліпшенням суспільної моралі, офіційно заборонив жертвоприношення духам природи, закликав жити за конфуціанськими правилами: «Щасливий той, хто поводиться відповідно до встановлених норм, а не той, хто сподівається на допомогу духів річок або гір». Щодо буддизму Седжон проводив традиційно стриману політику, але це не заважало йому відвідувати буддійські монастирі.

У зовнішній політиці король домігся скасування сплати традиційної данини золотом китайському імператору і налагодив стосунки з Японією. Щоб припинити піратські напади на корейське узбережжя, він організовував каральні експедиції на піратські бази й одночасно розвивав торгівлю

Правління Седжона Великого в історичній літературі часто характеризують як Просвітлену Стабільність: «Народ збагачувався, держава процвітала, порядку дотримувалися». Але найбільше в Кореї шанують Седжона за просвітницьку діяльність. Тому його день народження, що припадає на травень, відзначають як День учителя.

Давним-давно вирішено:
У землі на північ від Ханган
Примножить чесноту він –
Закладе державу там,
Щоб вічно правити роду Лі.
Мудрі спадкоємці його,
Але тільки волею Небес,
Підтримкою народних сил
У віках династія міцна.
Ти пам’ятай це, государю!

«У давні часи Корея складалася з так званих Трьох корейських держав, цей період проіснував приблизно сім віків. Тоді в Корею потрапили китайські ієрогліфи. Це дуже складна система писемності, недоступна більшості населення, що залишалося неосвіченим. І от у XV ст. починається правління короля Седжона, який є одним із двох найважливіших героїв корейської історії. Король Седжон — це корейська версія Ярослава Мудрого.

Князь Ярослав поширював християнство, яке приніс Україні Володимир Великий, побудував Софію й всіляко промотував візантійську традицію. Король Седжон робив подібне. Він дбав про життя звичайних людей. Він опікувався розвитком культури й поширенням інформації про давні традиції та історію Кореї — до чого залучав найкращих учених і винахідників. А як багато правильних, хороших речей він зробив для внутрішнього управління країною! Володимир Великий також дбав про націєтворення України, у тому числі він воював, щоб захистити українські землі від нападників і зміцнити їх об’єднанням. А Ярослав Мудрий, як я дізнався із книг, зосереджував свої зусилля на тому, щоб зробити населення освіченим, та об’єднував народ спільною культурою. Тож до певної міри король Седжон займався подібним.

Хангиль — корейська абетка — це єдина писемність у світі, що має ім’я творця і точну дату створення — «12-й місяць 1444 року за місячним календарем», про що свідчить запис у 113-му томі «Седжон сіллок» («Хроніки правління короля Седжона»)

У передмові до книги «Хунмін Чоним» («Настанова народу про правильну вимову з поясненнями й прикладами») відомий чиновник і вчений Чон Інчжи (1396–1478) пояснив необхідність створення власної абетки тим, що книги, написані китайськими ієрогліфами, складно читати, як і письмово спілкуватися; письмове відображення корейських слів за допомогою ієрогліфів є незручним.

«Абетку ханґиль називають заснованою на наукових принципах, оскільки п’ять її основних приголосних своєю формою копіюють форму артикуляційного апарату при вимові відповідних звуків. ᄀ (ґ) та ᄂ (н) показують положення язика, ᄆ (м) — положення губ, ᄉ (с) — щілину між верхніми та нижніми зубами, ᄋ (носовий «н») — отвір у горлі. Крім цього припущення, можна стверджувати, що в основу корейської абетки покладено елементи ієрогліфічної писемності, яка в ті часи була взірцем краси і графічної гармонії. …

У написанні голосних знаходять відображення поняття про інь-ян та гармонію всесвіту. Основними елементами голосних літер є ᅳ — «земля», · — «сонце» та ᅵ — «людина». Голосні утворюються комбінуванням цих компонентів і, відповідно до розташування «сонця», бувають світлими — ᅡ (а), ᅩ (о) («сонце» на сході і над «землею») та темними — ᅥ (широке «о»), ᅮ (у), ᅳ (и) («сонце» на заході, під «землею» та «земля» без «сонця»). Від цих голосних утворюється решта».

«…Винахід Седжона був унікальним і дуже розумним. …Корейська мова є однією з найлегших для вивчення і найзручніших у вжитку. Вона складається з базових голосних і приголосних, які, об’єднуючись в уніфіковані знаки, формують просту систему письма — усього 24 символи. Тепер, коли в нас є клавіатури, хангиль також виявився дуже зручним. Як, наприклад, умістити в клавіатуру майже 30 тисяч китайських ієрогліфів? Чи навіть 5 тисяч найуживаніших? …Така доступність мови робить корейців однією з найосвіченіших країн світу з найвищим рівнем письменності. Корейці насправді дуже вдячні королю Седжону за його безмірно щедрий подарунок своєму народу — мову. Саме тому на головній вулиці Сеула — на сеульському Хрещатику — встановлено всього дві статуї, і одна з них — статуя короля Седжона Великого».