ВСТУП

У 1392 р. внаслідок військового заколоту влада в Корьо перейшла до генерала Лі Сон Ге (Тхенжо), який заснував нову династію, дав нову назву державі — Чосон і проголосив Сеул її столицею. Державною філософією ранньої Чосон (3.1.) стало неоконфуціанство, яке потіснило буддизм. Нова держава почала спиратися не стільки на спадкову аристократію, скільки на бюрократію, основу якої складали янбани. Було систематизовано та упорядковано законодавство.

Свого розквіту Чосон набула за часів правління Седжона Великого (1418–1450) (3.2). Саме тоді була створена корейська абетка — хангиль і зроблено низку наукових відкриттів

Наприкінці ХVІ ст. Чосон зазнала нападу з боку Японії (Імджинська війна, у якій уславився флотоводець Лі Сун Сін (3.3). У середині ХVІІ ст. внаслідок низки маньчжурських вторгнень Чосон потрапила в залежність від імперії Цін. Одночасно в країні бурхливо розвивалася торгівля і впроваджувалися нові технології в сільському господарстві. Зародилося нове філософське вчення — сірхак. Наприкінці ХVІІІ ст. за часів правління Чонджо країна переживає нове піднесення (3.4).

Наприкінці XVI–XVII cт. на півострові починають з’являтися християнські проповідники, що вважається початком поширення християнства в Кореї (3.5).