• фізичної і духовної чистоти та уникання руйнації
• фізичного блага;
• гармонії в усьому й запобігання дисбалансу;
• достатку та родючості;
• сімейної та родової солідарності;
• підпорядкування особистості групі;
• вшанування природи;
• розуміння того, що у світі є можливості як для творення добра, так і для скоєння зла;
• віри в те, що душі мертвих можуть впливати на життя живих, а душа померлої людини приєднується до колективної душі своїх предків.

«Релігія. Спочатку Японія пообіцяла корейцям релігійну толерантність. Але незабаром японський уряд зажадав від корейців поваги до японських синтоїстських вірувань, особливо поклоніння японському імператору і його предкам.

Корейські буддійські інституції були об’єднані під японським релігійним керівництвом, хоча існували певні розбіжності. Так, японські монахи не дотримуються целібату, на відміну від корейських буддійських монахів.

Після виступів 1 березня 1919 р. релігійні лідери, представники «чужих» релігій, особливо християнства, зазнали переслідувань. Наприклад, заарештовано 3 804 лідери пресвітеріанської церкви, 47 із них були розстріляні або забиті до смерті, зруйновано 12 церков

Пастори й служителі християнських церков позбулися служіння, позаяк церкви було закрито через відмову брати участь у синтоїстському ритуалі, який передбачав поклоніння імператору.

Три тисячі християнських священників були заарештовані і призначені до страти на 15 серпня 1945 року, оскільки японські військові побоювалися, що наприкінці війни ті піднімуть повстання»

На ідеалістичній ілюстрації зображено першого генерал-губернатора Кореї Тераучі Масатаке, який відсуває камінь з входу до печери й відкриває Аматерасу, чиє сяяння торкається шанобливо схиленого корейського подружжя і півня, що сповіщає ранок.

За японською міфологією, печера Амано-Івато («райська печера у скелі») — місце, куди за погану поведінку богиня Аматерасу загнала свого брата — бога шторму Сусаноо. Таким чином земля була позбавлена світла.

Кокутай (у перекладі «Тіло нації», «Національна сутність») — комплекс ідей, які складають основу японської самосвідомості. Ці ідеї палко обговорювалися в Японії з середини ХІХ ст., щоб визначити особливі якості, які «роблять японців японцями». З кінця ХІХ ст. кокутай стала складовою державної політики імперії й системи освіти. У 1937 р. за дорученням міністерства освіти група видатних науковців написала трактат, у якому подавалася канонічна інтерпретація «національної сутності» японського народу. Трактат обсягом у 156 сторінок було видано накладом у понад два мільйони примірників. Кокутай став офіційною ідеологію Японії напередодні світової війни.

«Наша місія. Наша нинішня місія як народу полягає в тому, щоб побудувати нову японську культуру, переймаючи та трансформуючи західні культури на основі нашого національного устрою, а також спонтанно сприяти розвитку світової культури. Наша нація рано познайомилася з китайською та індійською культурами і навіть досягла успіху в розвитку оригінальних творінь і розробок. Це стало можливим завдяки глибокій і безмежній природі нашого національного державного устрою, що робить місію народу, якому він заповіданий, справді великою за своїм історичним значенням.

Лояльність і патріотизм. Наша країна створена з імператором, який є нащадком Аматерасу Мікамі як її центр, оскільки наші предки, як і ми самі, постійно вбачали в імператорі джерело її життя та діяльності. З цієї причини служити імператору і сприймати велику священну волю імператора як свою власну — ось сенс нашого історичного «життя» в сьогоденні; і на цьому ґрунтується моральність народу

Витоки сучасної західної вільної економіки вбачаються в сподіванні на досягнення національного процвітання в результаті вільної, індивідуальної, прибуткової діяльності. …Ця тенденція створила прірву між багатими і бідними і, зрештою, породила ідеї класової війни. Пізніше, із запровадженням комунізму, з’явилася хибна ідея, що економіка є основою політики, моралі та всіх інших культур, і вважалося, що лише за допомогою класової війни можна реалізувати ідеальне суспільство. Той факт, що егоїзм і класова війна протистоять нашому національному устрою, не потребує пояснень. Тільки там, де всі люди вкладають душу і серце у свою справу, де існує узгодженість і порядок у кожній їхній діяльності, а їхні думки спрямовані на охорону й підтримку процвітання імператорського трону, можна побачити здоровий розвиток економічного життя народу»

Джерело 27

Японський плакат «Небесне світило. Вічний мир. Славна гармонія»

«Я вважаю себе одним із найкращих і найвірніших друзів корейців. Вони мені подобаються... Я вважаю їх здібним народом, який значною мірою можна навчити самоврядування і який на цьому етапі потребує опіки. Нехай вони вивчають те, що ми робимо в Кореї, і це я кажу не для того, щоб виправдати численні помилки, яких припустилася наша військова адміністрація, і не для того, щоб похвалитися якимись нашими досягненнями. З усією смиренністю, але з твердим переконанням, що Японія є управителем, на якого покладено гігантське завдання піднесення Далекого Сходу, я не вважаю, що молода Корея здатна керувати собою».

«…Ставало дедалі зрозумілішим, що метою японців було ніщо інше, як повне поглинання країни і знищення всіх слідів корейської національності. Один з найвпливовіших японців у Кореї сказав мені про це досить відверто. «Ви повинні розуміти, що я не висловлюю офіційних поглядів, — сказав він мені. — Але якщо ви запитаєте мене як приватну особу, яким буде результат нашої політики, я бачу лише один кінець... Корейський народ буде поглинений японським. Вони будуть розмовляти нашою мовою, жити нашим життям і стануть невіддільною частиною нас... Ми навчимо їх нашої мови, заснуємо наші інститути й зробимо їх одним цілим з нами». Таким є доброзичливий японський план; найгрубіша ідея, швидше розважальна, полягає в тому, щоб поглинути корейські землі...»