Опитування BBC World Service у 2014 р. показало, що 13 % японців позитивно ставляться до впливу Південної Кореї, а 37 % мали негативну думку, у той час, як 15 % південнокорейців позитивно оцінили вплив Японії, а негативно — 79 %. Підбиваючи підсумки опитування, ЗМІ схарактеризували відносини двох країн як стан «холодної війни».

«Пак Ок Сон, 1924 року народження, походила з бідної сім’ї з вісьмома дітьми. Вона поїхала з друзями шукати роботу на текстильній фабриці в Китаї, але була перетворена на сексуальну рабиню в Маньчжурії на чотири роки. Вона кілька разів намагалася накласти на себе руки. Їй вдалося втекти, коли секс-пункт підірвали бомбою. Вона досі боїться японців і не отримала жодної компенсації. 2006 рік.

Кіл Вон Ок було 13 років, коли японці забрали її до Пекіна, щоб допомогти будувати фабрику. Подруга сказала їй, що там можна заробити багато грошей. Вони поїхали туди потягом. Але потрапили в секс-пункт, де їх часто били, якщо вони чинили опір. 2006 рік.

Канг Іль Чхоль, 1928 року народження, була затримана офіцером військової поліції, який сказав, що її призивають до Національної гвардії. Натомість її відвезли до секс-салону в Китаї. Двічі вона намагалася покінчити життя самогубством. Вона не зацікавлена у фінансовій компенсації, але хоче публічного визнання з боку японців. 2006 рік».

Джерело 51

«Статуя миру»

Скульптура дівчинки-підлітка — пам’ятник колишнім «жінкам для втіхи», встановлений перед посольством Японії в Сеулі

Її розмістили, щоб відзначити 5-й Міжнародний день пам’яті «жінок для втіхи» (Сеул, серпень 2017 р.)

Це символізує жінок, таких, як і вона, примушених за часів війни працювати в будинках розпусти японської армії.

«Коли в 1965 році за наполяганням США між Республікою Корея та Японією був підписаний Базовий договір про відносини, перша стала вважати його нав’язаним і несправедливим. За умовами угоди, Японія надала Південній Кореї кредити на 500 мільйонів доларів і ще 300 мільйонів фінансової допомоги. Проте, на думку корейців, збитки від колоніального панування були настільки значними, що таких «репарацій» недостатньо. До того ж, вони не враховували інтереси кожного

громадянина, а стали фінансовою допомогою південнокорейському уряду. Токіо ж вважає, що всі збитки вже відшкодовано. Крім цього, на момент укладення угоди Республіка Корея була слабкою аграрною державою з номінальним ВВП на душу населення в 100 доларів (у 7 разів меншим за японський).

У 1998-му президент Республіки Корея Кім Де Джун відвідав Токіо, де отримав офіційні вибачення за японську окупацію 1910–1945 років. Та й для самих японців важливою є моральна сторона питання: чому нове покоління повинне нести відповідальність за злочинні дії своїх предків (тим більше, якщо Японія відіграла значну роль у фінансуванні корейського «економічного дива» кілька десятиліть тому)?».

Існує суперечка щодо міжнародної назви водойми, яка межує з Японією, Кореєю (Північчю та Півднем) та Росією. У 1992 році на Шостій Конференції Організації Об’єднаних Націй зі стандартизації географічних назв Північна та Південна Кореї вперше підняли питання щодо його назви. Японський уряд підтримує ексклюзивне використання назви «Японське море» (тоді як Південна Корея підтримує альтернативну назву «Східне море» а Північна Корея – «Корейське Східне море».

За даними Міністерства закордонних справ Південної Кореї, назва Donghae (дослівно Східне море) використовується в Кореї більше 2000 років, зокрема в «Самгук Сагі» (1145) та «Карта восьми провінцій Кореї» (1530). Першою задокументованою картою, яка назвала район Японського моря, була карта світу, намальована італійським місіонером Маттео Річчі в Китаї (1602). Жоден японський запис, опублікований до кінця ХVІІІ ст., не вказував на будь-яку назву водойми. Крім того, Південна Корея зазначила, що кілька японських карт ХІХ ст. називали море Чосенкай (Море Чосон), включаючи Спрощену карту периферії Японії (1809) та Нову карту світу (1844). За твердженням Південної Кореї, не існувало загальноприйнятої назви цього моря до військової експансії Японії в регіоні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Назва «Японське море» в середині ХІХ ст. навіть в Японії майже не використовувалася. Отже, на думку Південної Кореї, така назва відображає активне просування інтересів Японії в той час, коли Корея не могла представляти свої інтереси на міжнародному рівні.