ВСТУП

Ідеологічний тиск та асиміляційна політика Японії викликали в Кореї спротив і в інтелектуальному середовищі корейців. Яскравим прикладом цього стало поява і поширення корейського етнічного націоналізму (2.1)

Позаяк в умовах колоніальної залежності рух за незалежність Кореї переслідувався, його осередки перемістилися за кордон. Скориставшись роботою міжнародної Паризької мирної конференції, представник руху звертається через Президента США В. Вільсона до її учасників з проханням визнати незалежність Кореї.

1 березня 1919 р. під час похорону раптово померлого короля Коджона відбулася багатолюдна антияпонська демонстрація, на якій було оприлюднено «Декларацію незалежності». Демонстрація переросла в широкомасштабні антияпонські акції, започаткувала рух «1 березня» (2.2) та активізувала корейських патріотів за кордоном. Вони почали створювати тимчасові органи влади та проголосили тимчасову Конституцію Кореї.

Жорстке придушення японською колоніальною владою народних виступів призвело до зміни тактик боротьби за незалежність (2.3), з одного боку, до організації індивідуальних терористичних актів і росту популярності комуністів, з другого боку, до спрямування руху на збереження й поширення національної культури. Саме на цей час припадає діяльність поетів-будителів національної свідомості