Одним із засновників корейського етнічного націоналізму вважають історика й публіциста Сін Чхе Хо (1880–1936). До колонізації Кореї Японією він працював у націоналістичній газеті, пізніше емігрував, був членом Тимчасового уряду Кореї в Шанхаї. У 1928 р. заарештований японською поліцією на Тайвані, помер у в’язниці. Автор книг «Нове прочитання історії» (1908), «Давня історія Чосон» (1931) та «Декларації корейської революції».

«Історія держави — це точний запис про піднесення і / або падіння, процвітання і / або занепад цієї «мінджок» [етнічна нація — прим.]. Без мінджок немає історії; без історії мінджок немає чіткого уявлення про державу, а отже, на історика покладається велика відповідальність [...].

Держава є органічним утворенням, що формується з національного духу. Тобто навіть у державі, утвореній різними племінними групами, не кажучи вже про державу, утворену одним племенем з однією кровною лінією, завжди є особлива племінна група, яка бере на себе головну роль [...].

Вивчаючи підручники з історії, що використовуються в різних школах, я не знайшов майже нічого цінного. У першому розділі корейці (мінджок) описуються як частина китайського народу; […] читаючи всю книгу, корейці по-різному виглядають як частина монголів, частина чжурчженів або частина японців. Якби це було правдою, то наша земля, яка охоплює кілька десятків тисяч лі, перебувала б у пандемоніумі з варварами з півночі та півдня, які блукали навколо, і [наші] досягнення за чотири тисячі років були б зараховані вранці Ляну [назва племені — прим.], а ввечері до Чу [назва племені — прим.] (...)

Якою б неповною не була наша давня історія, якщо ми уважно вивчимо її, то зможемо чітко розгледіти справжню схожість тих, хто становить первинний етнічний склад нашої країни — нащадків Тангуна. Якщо це так, то в чому ж причина розбіжностей щодо того, ким були наші предки? Оскільки ми намагаємося розвіяти невігластво всіх громадян за допомогою націоналізму й навчити нашу молодь державницьким поняттям, щоб вона могла втримати останній пульс нашої країни, історія є незамінним інструментом. Але погана історія гірша за відсутність історії».

«Цікавим і, можливо, унікальним у зародженні та розвитку корейського націоналізму є те, що він одночасно формувався в умовах протистояння японським імперським зазіханням і був уможливлений модернізаційними наслідками японської колоніальної політики. Ця складна ситуація призвела до появи двох дещо різних типів націоналізму в 1910-х і 1920-х рр. Один з них — це націоналізм Сін Чхе Хо, чиї твердження про єдину корейську ідентичність ґрунтувалися винятково на крові та спільній території, без жодного реального врахування культури.

У своєму есе про давню корейську історію Сін стверджує, що корейська історія почалася з Тангуна, міфічного предка племені Пуйо, близько чотирьох тисяч з гаком років тому. Цікаво, що Сін часто використовує займенник третьої особи «наш», говорячи про Тангуна і плем’я Пуйо, тим самим посилюючи почуття ідентифікації між читачем і поняттям спільної етнічної спадщини. Сін дуже мало згадує про спільну культуру чи мову як основу спільної ідентичності; зв’язок майже повністю полягає в спільному походженні та території. Не ясно, чи усвідомлював Сін свій борг перед японськими націоналістами, які вже виконали подібне