Після повалення царату в росії українці Зеленого Клину розгорнули активну суспільну діяльність: створювалися культурно-просвітницькі, професійні і суспільні організації, проводилися масові заходи. У регіонах обиралися Українські Окружні Ради і скликалися Українські Далекосхідні з’їзди. Українці Далекого Сходу гаряче підтримали проголошення УНР і просували ідею визнання Зеленого Клину колонією України, засуджували політику більшовиків в Україні та німецьку окупацію. Яскравою сторінкою в історії українського національно-визвольного руху на Далекому Сході стало прийняття 4-м Українським Далекосхідним з’їздом Конституції національно-культурної автономії.

«Згідно з Конституцією, національно-культурна автономія українців на Далекому Сході передбачала: а) створення на кошти державного та крайового бюджетів повного циклу учбових закладів з українською мовою навчання, б) право українців відбувати військову службу тільки в українських військових частинах, в) визнання української мови як крайової, що передбачало використання її в усіх офіційних установах, причому місцеві земства в тих округах, де українці складали більшість населення, мали використовувати українську мову як у внутрішньому діловодстві, так і у зовнішніх зносинах, г) право організованого українства в особі

Крайової та Окружних Рад направляти своїх представників до крайової влади та її обласних органів «для зв’язку та захисту національно-культурних інтересів українського населення», д) право вільної самоорганізації українського населення Далекого Сходу у своєму внутрішньому житті на місцевому, окружному та загальнодалекосхідньому рівнях».

«Революція 1917 р. сколихнула все населення імперії, корейці не залишилися осторонь. на відміну від багатьох інших народів, вони не прагнули створити власну автономію. Проте багато хто з них мріяли про незалежність Кореї від ненависних японців. Тому, коли корейці виходили на демонстрації протесту, вони вимагали не «землі та волі», а вигнання японських окупантів.

У березні 1919 р. в Сеулі почалося повстання проти японців, яке було придушено із властивою японцям жорстокістю — наприклад, тим, хто ніс корейські національні прапори, відрубували руки. На російських корейців усе це справило сильне враження, і незабаром у Заамур’ї почали формуватися корейські загони, які збиралися йти бити японців».