«Перший день незалежності. У столиці колоніальної Кореї того дня було «абсолютно тихо», за словами російського дипломата Ф. І. Шабшиної, яка була свідком епохального моменту в колоніальній Кореї. Вона писала: «У Сеулі було абсолютно тихо. Звичайно, люди знали про капітуляцію Японії. Але багато хто не вірив. Вони просто чекали з обережною радістю і надією. Наступного дня все змінилося — величезна хвиля нестримної радості буквально прокотилася містом і всією країною».

Хоча переважна більшість корейців, можливо, все ще не вірила в капітуляцію Японії в той день, радіотрансляція імператора підштовхнула корейських борців за незалежність до швидких дій, спрямованих на те, що вони вважали майбутньою деколонізацією. Рано-вранці 15 серпня, за кілька годин до трансляції промови імператора, віцегубернатор Ендо Рюсаку терміново зустрівся з Йо Уньїнг Ом, давнім борцем за незалежність Кореї та лівим лідером, і попросив його про «співпрацю» в запобіганні можливої масової відплати колонізаторам після капітуляції Японії — кошмару, якого найбільше боялися колонізатори. Йо сказав Ендо, що погодиться, якщо колоніальна влада погодиться виконати п’ять його вимог: «негайно звільнити всіх політичних та економічних в’язнів у Кореї», «гарантувати продовольче забезпечення в Сеулі протягом наступних трьох місяців», «не втручатися в діяльність [корейців] зі збереження та розбудови правопорядку», «не втручатися в навчання студентів та організацію молоді в Кореї» та «дозволити робітникам з усієї Кореї співпрацювати з нами в будівництві».

«Капітуляція японських військ у Сеулі, стародавній столиці Кореї, ознаменувала визволення волелюбного й героїчного народу. Попри тривале й жорстоке поневолення японськими воєначальниками, корейці зберегли свою відданість національній свободі і гордість за свою культурну спадщину. Тепер це поневолення закінчилося. Японських воєначальників усувають.

Ті японці, які можуть бути тимчасово залишені, використовуються як слуги корейського народу і наших окупаційних сил лише тому, що вони вважаються необхідними через їхню технічну кваліфікацію.

У цей момент визволення ми пам’ятаємо про важкі завдання, які стоять попереду. Розбудова великої нації розпочалася за сприяння Сполучених Штатів, Китаю, Великої Британії та Совєтського Союзу, які згодні з тим, що Корея має стати вільною і незалежною.

Прийняття самими корейцями відповідальності і функцій вільної і незалежної нації та ліквідація всіх залишків японського контролю над економічним і політичним життям Кореї вимагатиме необхідного часу і терпіння. Мета очевидна, але її швидке досягнення вимагатиме спільних зусиль корейського народу і союзників.

Американський народ радіє звільненню Кореї, коли стародавній прапор Кореї Тхегуккі знову майорить над Країною вранішнього спокою».

1. З метою відновлення Кореї як незалежної держави, створення умов для розвитку країни на демократичних засадах і якнайшвидшої ліквідації згубних наслідків тривалого японського панування, в Кореї створюється тимчасовий корейський демократичний уряд, який вживає всіх необхідних заходів для розвитку промисловості, транспорту і сільського господарства Кореї та національної культури корейського народу.

2. Для надання допомоги у формуванні тимчасового корейського уряду і з метою попередньої розробки відповідних заходів створюється Спільна комісія, що складається з представників командування Сполучених Штатів Америки в Південній Кореї і радянського командування в Північній Кореї. При підготовці своїх пропозицій Комісія консультуватиметься з корейськими демократичними партіями та громадськими організаціями....

3. Завданням Спільної Комісії, за участю Тимчасового корейського демократичного уряду і корейських демократичних організацій, є також розробка заходів щодо сприяння і допомоги (опіки) політичному, економічному і соціальному прогресу корейського народу, розвитку демократичного самоврядування і встановленню національної незалежності Кореї»