«Навесні 1949 року вождь відправив телеграму керівнику радянських військових фахівців в Китаї Івану Ковальову для передачі китайській стороні: «Війна не вигідна імперіалістам. Криза в них почалася, вони воювати не готові. Атомною бомбою лякають, але ми її не боїмося. Матеріальних умов для нападу, для розв’язування війни немає».

«За п’ять днів до підписання договору Вишинський — Чжоу Еньлай московський деспот надіслав послу в КНДР Терентію Штикову телеграму: «Відвідайте Кім Ір Сена і усно скажіть йому, що… можуть починати формування додаткових трьох дивізій. Він може звернутися з проханням про використання в 1950 році кредиту, відпущеного на 1951 рік».

«Угода набула чинності через два місяці — 11 квітня, а ще через місяць Сталін направив радянському послу в Пекіні телеграму для Мао: «У бесіді з корейськими товаришами Філіппов (один із псевдонімів Джугашвілі — О. Г.) і його друзі висловили думку, що в силу міжнародного стану, який змінився, вони згодні з пропозицією корейців приступити до об’єднання».

«…У кінці серпня 1950 року Сталін із задоволенням відзвітував… перед Клементом Готвальдом і навіть посвятив чехословацького диктатора в найближчі плани в Тихоокеанському регіоні: «… Америка вплуталася у військову інтервенцію в Кореї і тим витрачає тепер свій військовий престиж і свій моральний авторитет… Крім того, ясно, що США відвернені тепер від Європи на Далекий Схід… Припустимо, що американський уряд і далі угрузатиме на Далекому Сході і втягне Китай у боротьбу… Америка… повинна надірватися в цій боротьбі… Боротьба Америки з Китаєм повинна революціонізувати усю Східну Азію. Чи дає все це нам плюс з точки зору світових сил? Безумовно, дає».

«Народ північної частини Кореї довіряє мені й покладається на нашу збройну міць. Партизани не розв’яжуть проблему. Жителі півдня знають, що в нас хороша армія. Останнім часом я не сплю ночами, думаючи про те, як вирішити питання про об’єднання всієї країни. Якщо справа звільнення народу південної частини Кореї та об’єднання країни затягнеться, то я можу втратити довіру народу Кореї».

«У Пекіні Кім Ір Сен провів чотири зустрічі з Чжу Де і Чжоу Еньлаєм та одну зустріч з Мао Цзедуном. Кім Ір Сен передав Мао Цзедуну листа від ЦК Трудової партії Кореї з проханням, у разі необхідності, передати корейські дивізії, що входять до складу НВАК, корейському уряду.

Мао Цзедун заявив про готовність у будь-який момент передати корейському уряду дві повністю озброєні дивізії, що розташовані в Маньчжурії. Третя дивізія може бути повернута з Півдня лише після закінчення бойових дій, але не раніше, ніж через місяць...

Мао Цзедун і Чжу Де детально розпитували про ситуацію в Кореї. Мао Цзедун сказав, що в Кореї в будь-який момент можуть початися військові дії; Кім Ір Сен повинен це враховувати й ретельно підготуватися.

У Кореї війна може бути блискавичною або затяжною. Затяжна війна, говорив Мао Цзедун, не у ваших інтересах, тому що в цьому випадку японці можуть втрутитися і надати допомогу південнокорейському «уряду». Ви не повинні хвилюватися: поруч з вами Совєтський Союз і ми в Маньчжурії».

«25 червня Вітчизняний фронт Кореї прийняв рішення про проведення загальних виборів у країні 20 жовтня

Ці події підняли настрій і моральний дух населення Південної Кореї

У той же час демократичні лідери Північної та Південної Кореї вважали, що цей політичний наступ є передумовою військового наступу, який має бути здійснений у жовтні. Їхнє керівництво також вважало це своєю стратегічною метою і тому планувало свою роботу в цьому напрямку і направило великі групи кадрів до Південної Кореї для проведення підпільної роботи з метою підготовки акції [виступу] в жовтні...

У жовтні в Північній Кореї була скликана четверта сесія вищої ради народних зборів, на якій була внесена принципова поправка до раніше запланованої лінії...

Серед високопосадовців лунали пояснення, що мета політичного наступу вже досягнута, і позаяк Південна Корея не діє, то і Північній Кореї не варто робити перший постріл.

Навесні цього року я порадив представнику Північної Кореї, який тоді перебував у нас із візитом, що в цей час їм слід зайняти оборонну позицію і поки що не вести наступальних дій. Очевидно, вони поспішили й не обміркували, як слідувати моїй пораді».

«Тов. Мао Цзедун!
У розмові з корейськими товаришами Філіппов [Сталін] і його друзі висловили думку, що у світлі змін міжнародної ситуації, вони [китайці] погоджуються з пропозицією корейців рухатися до об’єднання. У зв’язку з цим було зроблено застереження, що питання має бути остаточно вирішене китайськими та корейськими товаришами разом, а в разі незгоди китайських товаришів питання має бути відкладене до нового обговорення».
Філіппов [Сталін]».

«Приблизно в той час, коли мене перевели з України до Москви наприкінці 1949 року, Кім Ір Сен прибув зі своєю делегацією на консультації зі Сталіним. Північні корейці хотіли зіштовхнути Південну Корею вістрям багнета. Кім Ір Сен заявив, що перший же поштовх викличе внутрішній вибух у Південній Кореї і що влада народу візьме гору — тобто влада, яка панує в Північній Кореї. Природно, Сталін не заперечував проти цієї ідеї.

Вона відповідала його комуністичним переконанням, тим більше, що боротьба була би внутрішньою справою, яку б корейці розв’язували між собою. Сталін переконав Кім Ір Сена ще раз все обміркувати, зробити деякі розрахунки, а потім повернутися з конкретним планом. Кім поїхав додому, а потім повернувся до Москви, коли все прорахував. Він сказав Сталіну, що абсолютно впевнений в успіху. Я пам’ятаю, що Сталін мав сумніви. Він побоювався, що американці втрутяться, але ми схилялися до думки, що якщо війна буде вестися швидко і Кім Ір Сен буде впевнений, що її можна швидко виграти, то втручання США можна уникнути. А проте Сталін вирішив запитати Мао Цзедуна. Мао також відповів ствердно і висловив думку, що США не втручатимуться. Я пам’ятаю веселу вечерю на дачі Сталіна. Ми бажали успіхів Кім Ір Сену і підносили тости за все північнокорейське керівництво»

«Я зустрівся з Кім Ір Сеном на його прохання 29 травня. На початку розмови Кім Ір Сен повідомив, що зброя і боєприпаси, про які він просив під час свого перебування в Москві, в основному вже прибули. Зброя була перевезена до новостворених дивізій, а доставлення зброї солдатам буде завершене до 1 червня. Потім він повідомив, що відвідав нові дивізії, ознайомився з ходом військової підготовки і вважає, що дивізії будуть боєздатними до кінця червня.

Кім Ір Сен повідомив, що за його наказом начальник генерального штабу закінчив підготовку принципового рішення про напад. Начальник генерального штабу доповів йому план разом з совєтським генералом Васильєвим. Він схвалив прийняте рішення і вибір головного удару під час наступу»

«Я твердо переконаний, що саме зараз психологічно найбільш вдалий момент для того, щоб зробити агресивні кроки і об’єднатися з нашою лояльною комуністичною армією на півночі, щоб ліквідувати решту її частини. Ми відтіснимо частину прибічників Кім Ір Сена в гірську місцевість і виснажимо його там голодом; тоді наша лінія оборони повинна бути створена вздовж річок Туман і Ялу

Наше становище буде на 100 відсотків кращим

Природну лінію оборони вздовж річки і гір Пхекту можна було би зробити майже неприступною, маючи достатню кількість літаків, два-три швидкісних військово-морських кораблі, а також бойову авіацію, яка б захищала все узбережжя, включаючи острів [Чеджу]. Те, що корейці постійно робили протягом 2000 років, захищаючи свою націю від великих вторгнень ...

І я думаю, що ми готові повторити успішний захист нашої нації від іноземних загарбників

Усі китайські, японські та корейські комуністичні армії в Маньчжурії та Сибіру можуть робити все, що їм заманеться, але ми будемо в змозі відбити їхні атаки

Ми хочемо діяти незалежно від того, що іноземні держави можуть розпочати проти нас.

Я думаю, що Совєтський Союз не буде настільки дурним, щоб почати вторгнення в цей час

Наш народ вимагає цього

Наші люди на Півночі хочуть, щоб ми дозволили їм діяти зараз, але ми робимо всі кроки, щоб їх заспокоїти, а це досить складне завдання....

Переконайте американських урядових лідерів і громадську думку замовкнути і погодитися з тим, що ми почнемо діяти і реалізовувати нашу програму, а також з тим, що нам буде надана вся необхідна матеріальна підтримка. Чим довше ми будемо чекати, тим важче буде це зробити.

Совєтський Союз здобуває перемогу у своїй холодній війні. Перш за все, вони дають комуністичним агітаторам гроші, зброю та пропагандистську літературу, щоб розпалювати розбрат між людьми. Потім вони організовують прихильників комуністів у банди терористів, вбивць і злодіїв, здійснюють вбивства, палять і перетворюють все людське суспільство на пекло».

«Що стосується військової безпеки інших регіонів Тихого океану, то має бути зрозуміло, що ніхто не може гарантувати їм захист від військового нападу...

Якщо такий напад станеться — важко сказати, звідки може прийти такий збройний напад, — то спочатку слід покладатися на те, що народ, який зазнав нападу, зможе йому протистояти, а потім на зобов’язання всього цивілізованого світу за Статутом Організації Об’єднаних Націй, який поки що не виявився слабкою опорою для будь-якого народу, який сповнений рішучості захистити свою незалежність від зовнішньої агресії. Але я вважаю,

На обкладинці Дін Гудерхем Ачесон — американський політик, який працював на посаді державного секретаря США в адміністрації президента Трумена

що було б помилкою, розглядаючи тихоокеанські та далекосхідні проблеми, зациклюватися на військових міркуваннях. Якими б важливими вони не були, існують інші проблеми, які насущні, і ці інші проблеми не можуть бути вирішені військовими засобами. Ці інші проблеми виникають через вразливість багатьох регіонів і багатьох країн Тихоокеанського регіону до підривної діяльності і проникнення. Це не можна зупинити військовими засобами...»

«Подальший рух Корейської народної армії на південь до тридцять восьмої паралелі розширюється і, ймовірно, є оборонним заходом, покликаним компенсувати чимраз більшу силу наступально налаштованої південнокорейської армії. Приплив китайських військ, підготовлених комуністами, з Маньчжурії, однак, частково вирішить проблему нестачі робочої сили в Північній Кореї і суттєво посилить бойовий потенціал північнокорейської армії. Північнокорейська військова міць була ще більше посилена шляхом передачі танків і важких польових гармат частинам у зоні тридцять восьмої паралелі, а також за рахунок розвитку північнокорейських військово-повітряних сил. Попри збільшення північнокорейської військової сили, можливість вторгнення до Південної Кореї є малоймовірною, якщо тільки північнокорейські війська не зможуть досягти явної переваги над дедалі ефективнішою південнокорейською армією»