«ВІЙНА В КОРЕЇ (1950–1953 рр.). У 1945 р. Корея тимчасово, як тоді передбачалося, була розділена по 38-й паралелі. Північні райони окупували радянські війська, південні — американські. У червні 1950 р. північнокорейські війська перейшли 38- му паралель і вдерлися в Південну Корею. Добре підготовлена й озброєна Совєтським Союзом північнокорейська армія через кілька тижнів після початку бойових дій вже контролювала 90 % території Півдня країни.

Однак Рада Безпеки ООН уже в липні 1950 р. прийняла резолюцію, що засуджувала агресію Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) і дала згоду на введення військ ООН для її відсічі.

У липні 1950 р. командувачем військ ООН, основну силу яких становили збройні сили США, призначили генерала Д. Макартура. 15 вересня 1950 р. війська ООН висадили потужний десант на півдні Корейського півострова і відразу розпочали витісняти війська КНДР

У жовтні 1950 р. війська Макартура зайняли м. Пхеньян і вийшли до кордону КНР. Тоді на допомогу північнокорейцям прийшли так звані китайські «добровольці» — регулярні частини збройних сил КНР, а також радянські військові спеціалісти

У листопаді 1950 р. президент Трумен заявив, що США готові використовувати в Кореї атомну зброю. Уперше виникла загроза переростання локального конфлікту у світову ядерну війну. Союзники США по НАТО виступили проти застосування атомної зброї. Президент Трумен відступив

У 1950 р. фронт стабілізувався. Улітку 1951 р. розпочалися переговори, що завершилися підписанням у 1953 р. перемир’я. Цей документ зафіксував розкол Кореї та існування на Корейському півострові двох держав — Республіки Корея на півдні і КНДР на півночі».

«Рада Безпеки, посилаючись на висновок Генеральної Асамблеї, що міститься в її резолюції 293 (IV) від 21 жовтня 1949 р., а саме, що Корейська Республіка має законний уряд, який здійснює ефективний контроль та юрисдикцію над тією частиною Кореї, де Тимчасова Комісія ООН з питань Кореї мала можливість вести спостереження та проводити консультації і де проживає більшість корейського народу: що цей уряд створений на основі виборів, що є дійсно вільними на тій частині Кореї, на якій Тимчасова комісія вела спостереження за виборами, і що вказаний уряд дійсно є єдиним таким урядом Кореї

пам’ятаючи про занепокоєність, висловлену Генеральною Асамблеєю в її резолюціях від 12 грудня 1948 та від 21 жовтня 1949 щодо наслідків, які можуть настати, якщо держави-члени ООН не утримаються від будь-яких дій, які можуть негативно відобразитися на справі повної незалежності та єдності Кореї, та занепокоєння, висловлені з приводу того, що описане Комісією ООН з питань Кореї може бути загрозою безпеки та благоденства Республіки Корея і корейського народу та може призвести до відкритого військового конфлікту в цій державі,

відмічаючи з глибоким занепокоєнням факт збройного нападу військ Північної Кореї на Корейську Республіку,

констатує, що ці дії є порушенням миру;

пропонує негайно припинити військові дії

закликає владу Північної Кореї відвести свої війська на 38-му паралель»

«Рада Безпеки,
визначивши, що збройний напад військ з Північної Кореї на Корейську Республіку є порушенням миру,

закликав до негайного припинення військових дій,

запропонувавши владі Північної Кореї негайно відвести свої збройні сили на 38-му паралель,

відзначивши, спираючись на доповідь Комісії ООН з питання про Корею, що влада Північної Кореї не припинила військові дії і не відвела свої збройні сили на 38-му паралель і, що для встановлення міжнародного миру і безпеки необхідно прийняти термінові міри військового характеру…»

«Рада Безпеки,
визначивши, що збройний напад військ з Північної Кореї на Корейську Республіку є порушенням миру, рекомендувала членам Організації Об’єднаних Націй надати Корейській Республіці ту допомогу, яка має бути необхідною для відбиття збройного нападу і встановлення в цьому регіоні міжнародного миру і безпеки…

3. рекомендує всім членам Організації, що надають збройні сили або іншу допомогу, надати ці сили і цю об’єднаного командування, призначеного Сполученими Штатами Америки.

4. пропонуємо Сполученим Штатам призначити головнокомандувача цими силами»

«Керівним товаришам китайських народних добровольців усіх рівнів:

1. З метою підтримки визвольної війни корейського народу і протистояння атакам американського імперіалізму і його прислужників, захищаючи тим самим інтереси народів Кореї, Китаю і всіх інших країн Сходу, я наказую китайським народним добровольцям якнайшвидше вирушити до Кореї і приєднатися до корейських товаришів у боротьбі проти агресорів і здобути славну перемогу

2. Перебуваючи в Кореї, китайські народні добровольці повинні виявляти братерські почуття і повагу до народу, Народної армії, Демократичного уряду, Трудової партії та інших демократичних партій Кореї, а також до товариша Кім Ір Сена, вождя корейського народу, і суворо дотримуватися військової і політичної дисципліни».

«Преамбула.
…В інтересах припинення корейського конфлікту, з його великими стражданнями і кровопролиттям з обох боків, і з метою встановлення перемир’я, яке забезпечить повне припинення бойових дій і всіх актів застосування збройних сил в Кореї, доки не буде досягнуто остаточного мирного врегулювання, індивідуально, колективно та взаємно погоджуються прийняти та керуватися умовами перемир’я, викладеними в наступних статтях і пунктах, ці умови мають суто військовий характер і стосуватимуться виключно воюючих сторін у Кореї:

1. Військова демаркаційна лінія має бути фіксованою, і обидві сторони мають відійти на два (2) кілометри від цієї лінії, щоб створити демілітаризовану зону між протиборчими силами. Демілітаризована зона створюється як буферна зона для запобігання виникненню інцидентів, які можуть призвести до відновлення військових дій.

12. Командувачі протилежних сторін віддають наказ і забезпечують повне припинення всіх бойових дій у Кореї всіма збройними силами, які знаходяться під їхнім контролем, включаючи всі підрозділи та особовий склад сухопутних, військово-морських і повітряних сил, що набуває чинності через дванадцять (12) годин після підписання цієї угоди про перемир’я.

Протягом шістдесяти (60) днів після того, як ця угода набуде чинності, кожна сторона, без будь-яких перешкод, безпосередньо репатріює та передає групами всіх тих військовополонених, які перебувають під її вартою і які наполягають на репатріації, стороні, до якої вони належали на момент захоплення».

«Кожен юнак
Бодай раз їздив на лінію розмежування,
І попри страх і ризик,
Засвоював науку печалі,
Коли дивився крізь приціл на ворогів,
Яких ми і досі називаємо братами».