«Практично весь Корейський півострів зазнав руйнівних наслідків війни. Лінія фронту постійно пересувалася вперед і назад, величезні людські жертви і масштабні фізичні руйнування призвели до серйозних потрясінь у корейському суспільстві. Це призвело до широкомасштабних суспільних зрушень, а також до розбудови нової соціальної та фізичної інфраструктури, оскільки розділений півострів намагався відновитися після війни. Після фактичного колапсу давніх особистих стосунків і систем цінностей, набирав обертів процес модернізації і з’явилися нові системи цінностей».

«За оцінками, близько 1,5 мільйона людей втекли на південь упродовж восьми років, від звільнення Кореї від японського колоніального панування в 1945 р., до завершення Корейської війни у 1953 р. Крім того, вважається, що переселенці залишили від 4,5 до 6 мільйонів членів своїх родин, що становить 15-20 відсотків населення 1950 р.»

«Для багатьох жителів Південної Кореї війна стала першою справжньою зустріччю з життям за межами їхньої місцевої громади, чи то під час військової служби, чи то як біженців, які боролися за виживання поруч з абсолютно незнайомими людьми в іншій частині країни. На тлі цієї кризової ситуації та відчайдушної боротьби за виживання ті, хто практикував відвертість, вважалися неефективними, тоді ж укорінилася думка, що той, хто «дотримується правил», не виживе. За таких обставин люди почали вірити, що чесна конкуренція і збереження традиційних цінностей призведуть лише до поразки».

«До початку Корейської війни Міністерство освіти вимагало від усіх учнів запам’ятати кредо, відоме як «наша присяга», яке містило наступні зобов’язання. По-перше, «Ми — сини і дочки Республіки Корея, і ми будемо захищати нашу націю до смерті». По-друге, «Переможемо комуністичних агресорів, бо ми поєднані один з одним, як сталь». По-третє, «Піднімемо корейський прапор на вершині гори Пекдусан і досягнемо об’єднання Півдня і Півночі». Ця присяга була надрукована в усіх книгах, а не лише у підручниках. З початком війни участь в ній студентів-солдатів і їхня жертовність були уславлені, а в шкільних кампусах сформовані Студентські корпуси національної оборони, і студенти брали участь у військовій підготовці».

«Корейська війна призвела до кардинальних змін у харчуванні південних корейців. Такі продукти, як кава, жуйка, шоколад, цукерки, печиво і сухе молоко, стали доступними для населення завдяки американським військовим. В рамках американської сільськогосподарської програми до Кореї з надлишком постачалося пшеничне борошно, що призвело до поширення харчових продуктів на його основі, зокрема такої страви корейської кухні, як локшина з соусом із чорних бобів».

«Крім того, північнокорейські страви, як-от холодна локшина, прижилися на Півдні».

«Завдяки місіонерським зусиллям серед військовослужбовців і військовополонених під час війни поширилося християнство. Відзначається, що поширенню християнства серед населення сприяла і християнська адміністрація президента Лі Син Мана. Християнство розглядалося як засіб отримання гуманітарної допомоги, а також як шлях до Сполучених Штатів і спосіб спробувати частинку американського способу життя в Кореї. Позаяк багато корейців отримували продовольчу допомогу в церкві, Сполучені Штати закарбувалися в їхній свідомості як «країна благодаті»

«Задля своєї безпеки Південна Корея була змушена утримувати 600-тисячну армію, що є величезним зобов’язанням у порівнянні з населенням країни, і, як наслідок, усі корейські чоловіки були зобов’язані служити в армії.

Через війну, тривалу конфронтацію між Півднем і Північчю, військову допомогу США, військова служба відкривала чудові перспективи для освіти і підготовки, а щедра підтримка уряду дозволила армії отримати передові ноу-хау та організаційні практики. Хоча антикомуністична ідеологія відігравала помітну роль, це військово-орієнтоване суспільство підготувало ґрунт для військового перевороту і встановлення авторитарних режимів у Кореї

1950 р., вересень — прийняття закону «Про національну безпеку» в США. Маккартизм.

1950 р., грудень — створення Корейської агенції ООН з реконструкції

1951 р., квітень — створення Європейського об’єднання вугілля і сталі.

1951 р., травень — включення Тибету до складу КНР

1951 р., травень — включення Тибету до складу КНР

1951 р., вересень — укладено Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС), який об’єднав США, Австралію та Нову Зеландію.

1951 р., жовтень — випробування атомної бомби в СССР.

1952 р., лютий — вступ Греції і Туреччини до НАТО.

1952 р., листопад — випробування термоядерної зброї в США

1953 р., березень — смерть Сталіна.

1953 р., червень — повстання в КНДР.

1954 р., березень — підписання договору про військову допомогу між США і Японією

1954 р., 20 липня — у Женеві укладено угоди між Демократичною республікою В’єтнам (ДРВ), з одного боку, Південним В’єтнамом і Францією — з іншого.

1954 р., серпень — створення Сил самооборони Японії.

1954 р., вересень — створено Організацію договору Південно-Східної Азії (СЕАТО)

1954 р. — загострення відносин між КНР і Тайванем.

1955 р., квітень — у Бандунгу (Індонезія) працювала конференція колишніх колоніальних народів. Ініціаторами скликання виступили Індія, Пакистан, Цейлон, Бірма та Індонезія.

1955 р., травень — вступ ФРН до НАТО

1955 р., 14 травня — підписання у Варшаві Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між СССР, Польщею, Румунією, Угорщиною, Чехословаччиною, Албанією, НДР, Болгарією (утворення ОВД).

1956 р., лютий — засудження культу особи Сталіна в СССР.

1956 р., 22 жовтня — 4 листопада — Спроба антитоталітарної революції в Угорщині.

1957 р., лютий — компанія гласності і критики в КНР.

1957 р., 25 березня — «Римський договір» про створення Європейського Економічного Співробітництва.

1957 р., червень — спроба усунення М. Хрущова в СССР

1957 р., жовтень — випробування міжконтинентальної балістичної ракети в СССР

1957 р., листопад — погіршення стосунків між КНР і СССР.