«Сучасна війна в Кореї є лише одним із інцидентів, який постав у висліді ривалізації між собою світових потуг за закріплення позицій посідання здобутих у висліді другої світової війни. Хибна, безпринципна і в своїй засаді імперіялістична політика більшости західних держав супроти азійських народів об’єктивно прокладає шлях для російського імперіялістичного наступу через облудне зовнішнє підтримування ним національних змагань цих народів, з одночасною внутрішньою пенетрацією комунізму й комуністичної партії, які фактично з середини знищують національний зміст змагань цих народів

Ми глибоко співчуваємо трагедії корейського народу, який став об’єктом інспірованої, організованої, ззовні підсичуваної внутрішньої громадянської війни, у якій брат убиває брата. Вину за це поносить російський імперіялізм, який є першим і фактичним спричиником шаліючої проти корейського народу війни. Але й ті держави, які після закінчення другої світової війни поділили землю і народ Кореї (що не була ні спричинником, ані учасником тієї війни, а поневоленою нацією) на дві частини, північну й південну, і цим заклали основи для війни проти корейського народу, — фактично потурали плянам російського імперіялізму супроти Кореї.

Корейська війна, як одна з сьогочасних актуальних ланок єдиного ланцюга всеобіймаючого наступу російського імперіялізму, є нагодою ще раз перевірити, вияснити й уточнити, на основі досвіду останніх літ, підстави української національно-визвольної політики, її стратегії і тактики боротьби, зробити її дійовим інструментом нашого кожночасного поступовання і зберегти її від того, щоб вона збивалася на чужі манівці, у висліді чого усунути небезпеку, щоб українська політика була втягнена в сателітну ролю при чужих політиках, а революційне змагання нації за свою державу, щоб перетворилося в погній для чужого поля».

З доповіді С. Ленкавського на ІІІ конференції ЗЧ ОУН (14–17 квітня 1951 р.)

«Про план підготовки до Третьої світової війни.

«Основою для його конкретизації мусять бути два незмінні елементи: 1) європейський плацдарм як основна база передвоєнних приготувань воєнних дій; 2) ставка на власні кадри, їхня селекція і підготовка до різних завдань та підготовка власними силами шляхів перекинення їх на Україну».

«В Третій світовій війні вирішується третій раз у нашому півсторіччі доля Української Держави. Можливо, що для України це остання вже нагода в ХХ сторіччі здобути собі свободу. Завданням націоналістів у цей вирішний час є стати в передові, одною ідеєю споєні, лави нового партизанського фронту й поставити всіх українців під прапори Української Визвольної Революції».