«Підходи до корейської проблеми в уряді Сполучених Штатів неодноразово змінювалися. До прикладу, президент Р. Ніксон проголосив «Гуамську доктрину», що зменшувала американське військове втручання в азійські справи. Підґрунтям цього стали значні економічні, військові та політичні збитки США в Індокитаї. Але на початку 1970-х рр., що характеризувалися міжнародною розрядкою напруги, уряд США змушений був шукати інших підходів у політиці щодо даного регіону. Сподіваючись надати Південній Кореї необхідну кількість часу, щоб вона змогла переважати в економічному та військовому плані Північну Корею, Сполучені Штати зважилися визнати факт створення обох держав».

«Війна у В’єтнамі сильно вплинула на альянс США і Південної Кореї. Після того, як Республіка Корея була клієнтом Сполучених Штатів, економічне зростання та вплив, отримані РК, дозволили країні стати набагато більш незалежною та сильною країною. Водночас непорозуміння та конфлікти, пов’язані з війною, а також із доктриною Ніксона, призвели до великої напруги між двома країнами, що змусило президента Пак значною мірою ігнорувати поради США протягом 1970-х рр.

Для Сполучених Штатів, оглядаючись назад, здається, що будь-які стратегічні переваги, ймовірно, не варті витрат на спонукання Південної Кореї до участі у В’єтнамі. Хоча були певні військові вигоди, вони, ймовірно, не переважали великих фінансових витрат, таємно взятих з коштів платників податків. Набагато складнішим є питання про те, чи варто було Південній Кореї брати участь у війні у В’єтнамі. Економіка Кореї стрімко зростала в 1960-х і на початку 1970-х рр., і країна, швидше за все, не була б дванадцятою найбільшою економікою у світі сьогодні, якби вона не мала припливу коштів через війну у В’єтнамі

У той час, як інші фактори сприяли швидкому економічному піднесенню Кореї, я стверджую, що без прямої вигоди у розмірі 1 мільярда доларів плюс додаткових переваг від нових ринків і тестових ринків для її промислової продукції Південна Корея не досягла б такого високого економічного рівня».

Маючи невеликий шанс отримати іноземну позику від США та Японії, адміністрація Пак Чон Хі звернулася до Західної Німеччини, яка була в політично подібних умовах, будучи розділеною країною. Корейська делегація для переговорів про позику була відправлена до Західної Німеччини і досягла угоди про комерційну позику на суму 150 мільйонів німецьких марок. Однак, щоб отримати комерційний кредит від Західної Німеччини, потрібна гарантія від банку третьої країни. На жаль, Корея була нездатна забезпечити банківську гарантію з будь-якої точки світу.

За цих обставин Західна Німеччина придумала схему, яка передбачає, що якщо Корея відправить 5000 шахтарів і 2000 медсестер до Західної Німеччини, вона позичить гроші на забезпечення їхньої заробітної плати на трирічний термін контракту.

На такому тлі був розроблений план тимчасового найму корейських шахтарів Західною Німеччиною, і угода була укладена між двома країнами в грудні 1963 р.

Корейські молоді працівники, які мали труднощі з пошуком роботи, поспішили подати заявку на працевлаштування до Західної Німеччини як шахтарі. 8000 корейських шахтарів ступили на німецьку землю між 1963 і 1977 р.

Їм платили 164 долари на місяць, що було високою зарплатою, враховуючи тодішній рівень заробітної плати в Кореї. Корейські шахтарі вели ощадливе життя, щоб відправити надлишки готівки своїм сім’ям вдома. Корейські робітники в Західній Німеччині перенаправили Кореї загалом 101,6 мільйона доларів протягом приблизно десяти років. Це була досить велика сума, враховуючи, що загальний річний експорт Кореї 1965 р. становив 175 мільйонів доларів».

«Коли він підійшов до подіуму, я почав ридати, оскільки не міг контролювати свої емоції».

«Президент Пак і перша леді Юк Янг-су не могли вийти з залу годинами, оскільки шахтарі в сльозах попросили їх залишитися довше».

«Сотні шахтарів, які надзвичайно сумували за домом, їздили на автобусі, щоб зустрітися з Паком особисто».

Пак сказав: «Дивлячись на ваші засмаглі обличчя, моє серце розбите. Всі ви ризикуєте своїм життям щодня, спускаючись на тисячі метрів під землею, щоб звести кінці з кінцями».

«Які ви бідні люди! Ви переживаєте ці важкі часи лише тому, що Корея настільки збідніла. Хоча ми переживаємо цей важкий час, ми не повинні передавати бідність нашим нащадкам. Ми повинні зробити свій внесок у подолання бідності в Кореї, щоб наступне покоління не відчуло того, що ми переживаємо зараз».

«Стаття II. Підтверджено, що всі договори чи угоди, укладені між Японською імперією та Корейською імперією 22 серпня 1910 року або раніше, вже є недійсними.

Стаття III. Підтверджується, що уряд Республіки Корея є єдиним законним урядом Кореї, як зазначено в Резолюції 195 (III) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй.

Стаття IV (a) Високі Договірні Сторони керуватимуться принципами Хартії Організації Об’єднаних Націй у їхніх взаємних відносинах.

(b) Високі Договірні Сторони співпрацюватимуть відповідно до принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй у сприянні їхньому взаємному благу та спільним інтересам.

Стаття V. Високі Договірні Сторони якнайшвидше розпочнуть переговори щодо укладення договорів або угод, щоб поставити свої торгові, морські та інші комерційні відносини на стабільну та дружню основу».