«Кім Де Джун (1925–2009), південнокорейський політик, президент Республіки Корея у 1998–2003 рр. Президент Кім Де Джун був відзначений Нобелівською премією миру за свою діяльність, спрямовану на розвиток демократії та захист прав людини, зокрема, за примирення з Північною Кореєю.

Перебуваючи у вигнанні в Японії та США, Кім Де Джун на початку 1970-х рр. створив опозиційний рух проти тодішнього диктатора Південної Кореї Пак Чон Хі. Його неодноразово ув’язнювали, засуджували до смертної кари, викрадали, катували і висилали з рідної країни. Незважаючи на пережите, він продовжував просувати ідею примирення і прощення.

У 1998–2008 рр. він впроваджував так звану «політику сонця» щодо Північної Кореї, спрямовану на активізацію контактів між обома корейськими державами, які формально перебувають у стані війни з 1953 р.

Його називають «азійським Нельсоном Манделою», у 2000 р. йому вдалося організувати перший саміт лідерів Північної та Південної Кореї, зустрівшись у Пхеньяні з північнокорейським лідером Кім Чен Іром».

«Можна сказати, що історичне значення сьогоднішньої інавгураційної церемонії справді велике. Сьогодні день гордості, коли на цій землі вперше відбувається демократичний перехід влади. Більше того, це історичний день, коли нарешті народжується Адміністрація, яка розвиватиме демократію та економіку одночасно…

Але, на жаль, у цей дуже важливий момент ми зіштовхнулися з валютною кризою, яка є найсерйознішою національною кризою з часів Корейської війни. Ми зіштовхнулися з кризою, яка може збанкрутувати нашу країну, якщо ми не будемо обережні….

Щоб подолати національну кризу, ви розпочали кампанію зі збору золота і вже зуміли зібрати 2 мільярди доларів США. Я безмежно пишаюся вашим патріотизмом, який дорожчий за саме золото. Красно дякую.

Тим часом наші працівники беруть участь у суспільному житті, добровільно заморожуючи зарплати тощо, попри дедалі більші труднощі в їхньому повсякденному житті… Ця демонстрація патріотизму та потенціалу корейського народу викликає до нас повагу в усьому світі.

Політична реформа має передувати всьому іншому. Демократію участі необхідно втілювати на практиці; до людей треба ставитися як до господарів, і вони повинні діяти як господарі. Лише тоді національне управління стане прозорим, а порушення та корупція зникнуть….

Коли демократія та ринкова економіка розвиваються разом у гармонії, не може бути змови між політикою та бізнесом, урядового фінансування, порушень і корупції. Я твердо вірю, що ми можемо подолати сьогоднішню кризу, паралельно практикуючи демократію та ринкову економіку….»

Історія масових демонстрацій у Кореї — це історія боротьби — боротьби проти військової диктатури, боротьби за звільнення праці та боротьби

за національне об’єднання та звільнення з 70-х до 80-х рр. заклали основи демократії в цій країні з 90-х рр. Свічки порівняно недавно з’явилися як образ протесту. Першу демонстрацію зі свічками було організовано у 2002 р. в пам’ять про двох дівчат, які загинули під час наїзду бронемашини армії США. Відтоді свічки символізували мирну демонстрацію, необов’язково політичну. З одного боку, поява свічки в масових демонстраціях означає припинення насильницького опору з використанням коктейлів Молотова, каміння та металевих труб.

…З іншого боку, світло свічки є символом мережі. У міру того, як учасники діляться світлом з іншими учасниками, масштаб світла свічок збільшується до нескінченності. Вогонь у свічці такий слабкий, що його легко роздути вітром, але коли він поширюється, він розпалює народ до повстання. Іншими словами, демонстрації при свічках були радикальними експериментами нової форми політичної участі та нових медіатехнологій (мережі). Ці новації означають не інтенсивний розрив з попередньою боротьбою, а певні якісні зміни.

Попри поступову зміну напрямку суспільних рухів загалом після встановлення формальної демократії, як для давніх активістів, так і для самої громадськості було вражаюче спостерігати за появою нових суб’єктів опору…. Замість традиційних учасників політичних масових демонстрацій, таких як чоловіки-заробітчани та студенти університетів, значна частина демонстрантів зі свічками складалася з набагато молодшого (підліткового) покоління, домогосподарок з дітьми та членів різноманітних онлайн-спільнот (мода, дизайн інтер’єру, пластична хірургія тощо) — цей низовий рух очолювали звичайні громадяни, об’єднані в мережу через широкосмуговий Інтернет і світло свічок...

Ще одна важлива особливість цієї демонстрації полягає в тому, щоб зробити її веселою та приємною».

Меморіальний зал руху за демократію

Корея була третім за величиною американським ринком яловичини, і переговори щодо імпорту яловичини зі США були найбільшою проблемою під час укладення угоди про вільну торгівлю. Викликаючи гнів людей, президент Лі, колишній генеральний директор Hyundai, прокоментував, що завдяки імпорту американської яловичини корейці отримали хорошу можливість їсти більш якісну яловичину за кращою ціною.

Однак очевидно, що для протестів зі свічками [у 2008 р.] були вагоміші причини, ніж страх перед коров’ячим сказом. Люди були розгнівані провалом урядової політики та переживали принизливе відчуття покірної зовнішньої політики, особливо щодо світової наддержави. Крім того, не було комунікації між державою та громадянським суспільством у цьому важливому питанні. Понад усе, кажуть, що люди почали усвідомлювати, що стоїть за неоліберальною політикою нового уряду — і що вони вирішили протистояти виправданню невдачі уряду через самовпевненість і почуття привілею.

Революція свічок у Південній Кореї стала кульмінацією двадцяти послідовних суботніх нічних мітингів, на які вийшло понад 16 мільйонів людей із 51-мільйонного населення. Цієї весни підтримка Пак впала до 4 відсотків, і навіть це число могло бути статистичною похибкою. 11 березня 2017 року сотні тисяч корейців раділи в центрі Сеула після того, як парламент і конституційний суд країни підтвердили імпічмент президентки Пак за звинуваченнями в хабарництві та корупції. «Свято демократії»! …Жінки танцювали під яскраво-зеленими електрифікованими парасольками. «Ми такі щасливі!» — написано на одному популярному плакаті; на іншому: «Це наша країна; це наша справедливість». Політики визнали, що саме вуличні протести по всій країні змусили парламент подати пропозицію про імпічмент. Велика перевага на користь імпічменту (234–56) була разючою, як і 8–0 голосів Конституційного суду за підтримку рішення парламенту.

…Гумор був постійним від початку Революції свічок. Вуличні плакати, карикатури в газетах, телевізійні сценки, блоги, епатажні скульптури та вистави наповнювали надією навіть найхолодніші, найвологіші зимові ночі.

«Глибока політична поляризація і нерозвинена партійна система в поєднанні з потужними соціальними рухами були визначені як «недосконалі» аспекти демократії Південної Кореї. Ці фактори, по суті, є спадщиною авторитарного режиму. Коли демократія будується на місцевих політичних традиціях і попередніх умовах, таких як авторитарне минуле, вона неминуче набуває інших форм і стає «по-іншому демократичною». Авторитарна спадщина має тривалий вплив на настрої та поведінку людей навіть через десятиліття після того, як країна стає демократичною. Тому ми не можемо очікувати, що партійна система і громадські рухи в Південній Кореї поводитимуться так само, як у

демократичних країнах, які не зазнали авторитаризму або пережили різні форми авторитарного правління.

Південна Корея, яку називають однією з найуспішніших демократій «третьої хвилі», здавалося, кинула виклик глобальній тенденції відступу демократії, коли у 2016–2017 роках близько 15,87 мільйона південнокорейців (майже третина населення країни) взяли участь у серії мирних протестів зі свічками, які призвели до імпічменту президентки Пак Кин Хе. Її визнали корумпованою, несправедливою та недемократичною.

Окрім політичного розколу, який виявився під час протестів навколо імпічменту <президентки Пак Кин Хе>, масштаб і вплив Революції свічок 2016–2017 рр. підтвердили повторювану модель у корейській політиці: потужні протестні рухи — замість Національної асамблеї (однопалатного законодавчого органу Південної Кореї) — бути першим у здійсненні великих політичних змін. Інші приклади включають (але не обмежуються ними) Квітневу революцію 1960 р., яка повалила корумпований уряд Лі Син Мана, Червневе демократичне повстання 1987 р., яке поклало край авторитарному правлінню, Велику боротьбу робітників 1987 р., яка призвела до реформ трудового законодавства, Генеральну раду робітників 1996–1997 років. Страйк, який призвів до ще однієї поправки до трудового законодавства, і протест при свічках проти імпічменту президента Но Му Хюна в 2004 році, який сприяв переконливій перемозі партії Ро Урі під час національних парламентських виборів і відхиленню справи про імпічмент Конституційним судом. Така модель, можливо, відображає слабкі сторони представницької демократії Південної Кореї, яка відзначається гіперактивним громадянським суспільством і слабко інституціоналізованою системою політичних партій».

«Професор Шин Се До з жіночого університету Соокюнь:

«Люди повинні мати можливість критикувати президента, якщо це необхідно, щоб наше суспільство могло стати справедливішим».

«Протести при свічках були революцією — надією людей покінчити зі старою системою та дати шлях новій».

«Закони, постанови та, крім того, рівень громадської свідомості потребують покращення, якщо ми хочемо мати суспільство, яке підтримує

справедливість і таке, у якому більше не існує зловживань владою. І щоб цього досягти, зміни мають відбутися не лише під Місяцем, але й з майбутніми президентами»».

Автівку «Ліберальна демократія», яка доїхала до позначки «Шлях 2024», оточили: «Трампізм» [суміш популізму з націоналізмом, гра на емоціях, ностальгічних почуттях, страхах і стереотипах], «Корупція», «Авторитаризм», «Ілібералізм» [прихована недемократичність], «Несправедливі вибори».

Кан Вон Так. Професор політології, Сеульський національний університет: «Що залишається вирішити, щоб зробити Корею більш зрілою демократією? Демократія — це не те, що просто закінчується в певний момент, це те, що продовжується. Нам вдалося створити демократію, вона була консолідована, тепер вона повинна зробити ще один крок, щоб ми могли жити разом в одній громаді, в якій розглядається життя всіх. У громаді людина не просто стверджує свої власні права, вона також розглядає, що вона повинна зробити для громади і що потрібно її громаді. У цьому відношенні ми повинні серйозно розглянути проблему політичної освіти громадян».

Юн Сон І. Професор політології, Університет Кьонхі: «Що залишається вирішити, щоб зробити Корею більш зрілою демократією? Поки що залучення середнього громадянина не вистачає, а низова демократія залишається слабкою. Ми повинні розглянути, як залучити громадян до політики свого життя та бути активними в рамках низової демократії. Коли це станеться, можна сказати, що наша демократія просунулася на крок у майбутньому

Тепер корейському суспільству потрібно покращити дієвість політики у розв’язанні соціальних конфліктів, створити надійне політичне керівництво і покращити політичну підзвітність. На додаток, ми повинні підвищити інтерес і почуття відповідальності людей, при цьому більше залучаючи громадян до політичного процесу»

Результати опитування щодо відхилення
від демократії в Республіці Корея