Корупція в Південній Кореї є помірною порівняно з більшістю країн Азійсько-Тихоокеанського регіону та ширшою міжнародною спільнотою. Індекс сприйняття корупції Transparency International 2022 р. оцінив Південну Корею на 63 за шкалою від 0 («дуже корумпований») до 100 («дуже чистий»). При ранжуванні за балом Південна Корея посіла 31-ше місце серед 180 країн в Індексі, де країна, яка посіла перше місце, вважається найбільш чесним державним сектором. Для порівняння, найкращий бал був 90 (ранжування 1), а найгірший — 12 (ранжування 180).

«Корупція у вищих ешелонах влади пояснюється насамперед культурно-релігійним фактором. З одного боку він став важливим фундаментом для становлення Південної Кореї та економічного прориву, а з іншої — породив монополію чеболів (сімейних фінансово-промислових конгломератів), які в тісній взаємодії з владою є основним життєвим двигуном країни.

На відміну від західної бізнес-культури, східна, зокрема корейська, передбачає тісний взаємозв’язок сім’ї, друзів і бізнесу. Для корейців не виняток, а правило — наймати на роботу і працевлаштовувати до себе в компанію родичів і близьких друзів. Таким чином, компанії перетворюються на конгломерат пов’язаних між собою людей, оскільки друга і третя ланки працівників також намагаються скористатися можливістю працевлаштувати туди своїх родичів і друзів. Аналогічна ситуація з політиками і державними службовцями. Іншою характерною особливістю такої тісної взаємодії є лояльність і відданість з боку підлеглих — т. зв. Субординація на всіх рівнях їх життя, яка глибоко вкорінена у свідомості корейців, вихованих на конфуціанській філософії.

Тому відносини «керівник – підлеглий» передбачають двосторонню взаємодію — відданість підлеглого у відповідь на преференції, які він отримує від начальника.

Скандал навколо експрезидентки Пак Кин Хе якраз і є проявом фаворитизму, глибоко вкоріненому в корейському суспільстві. Як і хабарі, за допомогою яких великі конгломерати протягом десятиліть купували собі преференції у високих посадових осіб. Інша справа, що економічні можливості і впливовість конгломератів, які свого часу вивели країну з бідності, перетворили їх на «олігархічні монополії», які нині працюють на збагачення окремих родин і кланів, а не країни».

«Південна Корея. У цій країні з трьома президентами з п’яти останніх відбувалися запаморочливі перипетії. Так, Но Му Хьона, який керував країною у 2003–2008 роках, після відходу з поста звинуватили в отриманні $ 6 млн хабаря. Не витримавши тяжкості звинувачень, він стрибнув із Совиного обриву на горі Понхвасан, залишивши передсмертну записку: «Я переживаю важкі часи. Я ускладнив життя багатьом людям».

Після нього президентом став Лі Мен Бак, який пообіцяв створити нову Корею, у якій «живуть багаті люди, доброзичливе суспільство і сильну

державу». Частину задуманого він реалізував, проте після закінчення правління його також звинуватили в корупції і зловживанні владою. У жовтні 2018-го політика засудили до 15 років позбавлення волі і $ 11,5 млн штрафу. Через п’ять місяців його звільнили у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, однак у жовтні минулого року Верховний суд залишив вирок у силі, наклавши на Лі додаткову конфіскацію $ 5 млн і знову взявши його під варту.

Його наступниця і соратниця по консервативній партії «Сенурі» («Партія нових горизонтів») Пак Кин Хе стала першою в історії Південної Кореї жінкою-президентом. Наприкінці свого правління вона висловилася за те, щоб у конституцію країни внесли зміни, що дають голові держави право переобиратися на другий термін, але безрезультатно: президентом там, як і раніше, можна обиратися тільки на одну п’ятирічку. А через два місяці після закликів Пак парламент оголосив їй імпічмент. Далі — стандартний набір: інкримінування хабарництва і зловживання владою. До цього додали звинувачення в передачі секретної інформації людям, які не є держслужбовцями. Зокрема, подрузі-ворожці Чхве Сун Сіль. В електронному планшеті, що належить секретаріату останньої, містилися не тільки конфіденційні документи, які президент передавала приятельці для ознайомлення і редагування, а й список дивних особистостей, які входили в найближче оточення голови держави: шаманок, сектантів, жиголо тощо. У квітні 2018-го Пак Кен Хе засудили до 24 років в’язниці і багатомільйонного штрафу. Потім справу переглядали, але великих змін покарання не зазнало. У січні цього року Верховний суд країни залишив останній вирок у силі: 20 років в’язниці.

Якщо про щось досвід Південної Кореї і свідчить, то найбільше про три речі.

Перше. Корупція — майже невіддільна частина демократії. Як написав сучасний французький філософ Ален Бадью, вона «не загроза функціонуванню демократії. Вона — її справжня сутність». Його висловлювання перегукується з тим, що сказав Беттіно Краксі, прем’єр-міністр Італії, у 1980-х, коли в грудні 1993 року прокурор Антоніо Ді П’єтро отримав дозвіл на його допит у зв’язку з підозрами в «суперхабарі». Хабарі, сказав він, — це ціна політики. Він, до речі, не так наполягав на власній невинності, скільки наводив думку: усі політики корумповані, усі партії отримували й отримують незаконне фінансування.

Друге. Обмеження перебування на посаді голови держави однієї каденцією не рятує від корупції. Того, хто приходить до влади, не зупиняють сумні приклади попередників і космічні тюремні терміни. Можливо, такому ставленню сприяє система амністій. Хоча останні два випадки показують, що цей механізм дає збої і можна загриміти за ґрати на всю котушку.

Третє. Розмах корупції визначається тим, що діяння президента через його недоторканність рідко придушувалися до того, як закінчиться термін його повноважень. Через це система управління тимчасово «непідсудних» призводить до катастрофічних наслідків, а після божевільної шкоди на сотні мільйонів доларів намагаються компенсувати божевільними ж термінами покарання. Це рішення трохи витонченіше, ніж спроба лікувати головний біль за допомогою гільйотини.

У всьому перерахованому специфічно південнокорейські лише термін каденції, розмах корупції й амплітуда вироків. Решта цілком співвідноситься із загальними рисами західних демократій. Якщо не всіх, то багатьох».

«У Південній Кореї суд визнав колишню президентку Пак Кин Хе винною в хабарництві, зловживанні владою, розголошенні державних таємниць і низці інших кримінальних статей.

Зокрема, суд постановив, що експрезидентка була у змові зі своєю давньою подругою Чхве Сун Сіль, щоб отримувати кошти від акумулювання «добровільних» пожертвувань великих корейських компаній на рахунки підставних фірм».

«У Південній Кореї закон передбачає захист і матеріальну винагороду державним і корпоративним викривачам, які повідомляють про порушення, пов’язані з безпекою, здоров’ям, довкіллям, захистом прав споживачів і добросовісною конкуренцією. У 2002–2013 рр. Комісія з

цивільних прав та боротьби з корупцією отримала 28 246 повідомлень про порушення. У результаті розкриття 220 випадків, 60,3 млн доларів були повернуті в бюджет і 6,2 млн доларів були виплачені викривачам як винагорода».

«Доречно навести досвід Південної Кореї. У 2001 році парламент ухвалив закон про боротьбу з корупцією, яким передбачалося створення Корейської Незалежної Комісії по боротьбі з корупцією. До складу Комісії входить дев’ять спеціально уповноважених комісарів: троє рекомендовані Національною Асамблеєю, троє від Верховного Суду і троє від Президента. Основними завданнями Комісії є такі: розробляти стратегію антикорупційної програми та оцінювати її, моніторити ситуацію з хабарництвом, визначати причини виникнення корупції, проводити ліквідацію тих інститутів, які провокують корупцію. Також при Комісії діє Центр збору корупційних скарг, який доступний цілодобово весь рік. Однак, щоб громадяни не зловживали правом звинувачення в корупції, Законом передбачена кримінальна відповідальність за помилкове звинувачення терміном на 10 років позбавлення волі або штраф до 40 000 доларів».

ACRC — єдина державна агенція, яка обробляє всі цивільні колективні скарги проти урядів. Лише в 2021 р. комісія отримала 3 млн колективних скарг

У жовтому прямокутнику: Сфера застосування: 1. Уряд, державні установи, місцеві органи влади, державні підприємства. 2. Всі національні, державні, приватні навчальні заклади від дитячих садків до університетів. 3. Всі засоби масової інформації.

У зеленому прямокутнику: Верхня межа отриманих винагород: оплата за їжу — 26 дол., подарунок — 45 дол., подарунок на весілля, допомога на поховання — 90 дол.

У синьому прямокутнику: Почесні виплати (премії): міністрам — 450 дол., заступникам міністрів — 360 дол., посадовцям 4 класу — 270 дол., посадовцям 5 класу — 180 дол.

Верхня межа для вчителів приватних шкіл і журналістів — 900 дол.

Одноразове отримання готівкою не більше 900 дол.