«Після демаркації в DMZ фіксувалося багато інцидентів і спроб вторгнення з обох боків. Однак уряд Північної Кореї зазвичай ніколи не визнавав прямої відповідальності за будь-який із цих інцидентів. Найбільш інтенсивною була низка сутичок уздовж DMZ, що призвели до загибелі 43 американських, 299 південнокорейських і 397 північнокорейських солдатів, а також рейд до Блакитного дому в 1968 р. і спроба вбити президента Південної Кореї Пак Чон Хі в Блакитному домі.

З 1953 р. всередині зони безпеки періодично відбувалися протистояння і сутички. У серпні 1976 р. була спроба обрізати дерево («вбивство з сокирою»), внаслідок чого загинули капітан А. Боніфас і перший лейтенант М. Баррет. 23 листопада 1984 р. під час офіційної поїздки до зони безпеки совєтський турист Василь Матузок перебіг через DМZ з криком про бажання перейти на Південь. Його переслідували і відкрили вогонь близько 30 північнокорейських солдатів. Південнокорейські прикордонники у відповідь теж почали стріляти. Внаслідок цього загинули один південнокорейський і троє північнокорейських військових, турист вижив і згодом переїхав до США.

З 15 листопада 1974 р. Південна Корея виявила чотири тунелі, що перетинають DMZ, які були прориті з Північної Кореї, про що свідчила орієнтація ліній вибуху в кожному тунелі.

Вважається, що тунелі були заплановані як шлях військового вторгнення Північної Кореї. Вони простягаються в напрямку північ-південь і не мають відгалужень. Виявлення кожного нового тунелю свідчило про вдосконалення інженерних робіт.

З 1953 до 2004 р. обидві сторони транслювали аудіопропаганду по всій ДМЗ через масивні гучномовці, встановлені на кількох будівлях. У 2004 році Північ і Південь домовилися припинити трансляції.

8 січня 2016 р. у відповідь на нібито успішне випробування Північною Кореєю водневої бомби Південна Корея відновила трансляції, спрямовані на Північ».

«Північнокорейське судно, яке проникло глибоко у води Південної Кореї, було переслідуване і потоплене сьогодні вранці після перестрілки з південнокорейськими силами.

Міністерство оборони Південної Кореї повідомило, що судно, вторгнення якого, безсумнівно, загострить і без того напружені відносини між Північною Кореєю та рештою світу, було вперше виявлено ввечері в четвер у милі від міста Йосу на південному узбережжі Південної Кореї. Після переслідування, під час якого північнокорейські та південнокорейські човни обмінялися вогнем, ВМС Південної Кореї сьогодні на світанку затопили корабель-порушник приблизно за 60 миль від берега на глибині 300 футів».

«Південнокорейські маріонетки заявили, що вони виявили «підводний човен» у морі біля Рьосу, провінція Південна Джолла, о 23:15 17 грудня і провели бій, під час якого «підводний човен» був потоплений, а на сушу винесло мертве тіло, одягнене у водолазний костюм. Вони також заявили, що видали наказ про оголошення в прибережних районах Південної Кореї червоного рівня тривоги. Цього разу маріонетки також описали «інцидент» як «вторгнення з півночі», переклавши провину на північ. Ця шалена антикомуністична кампанія є продовженням антикомуністичної, антипівнічної кампанії, такої як вигадка про «вторгнення північного судна» біля узбережжя острова Кангва в Західному Корейському морі та опис зграї птахів як «чогось таємничого» в морі біля острова Кангва. Інциденти жодним чином не стосуються півночі.

Тепер південнокорейці щосили намагаються знайти привід для розв’язування війни проти півночі відповідно до кроків американських імперіалістів щодо війни проти КНДР. Зрозуміло, що «інцидент із проникненням підводного човна з Півночі» є фарсом, сфабрикованим з цією метою. Ми більше не можемо залишатися пасивними спостерігачами за безперервною антикомуністичною кампанією Південної Кореї та наклепами на Північ. Кампанія не може нікого переконати. Ми вживемо рішучих заходів, щоб провокатори випили гірку чашу. Ми серйозно застерігаємо південнокорейців від необдуманих дій».

Це селище є найвіддаленішим на півночі країни, куди можуть вільно дістатися мешканці Південної Кореї. Вони прив’язують до стіни-паркану яскраві стрічки, вкриті повідомленнями для членів їхніх родин у Північній Кореї або в пам’ять про родичів, які там загинули.

«У Південній Кореї живе понад 30 тисяч північнокорейських перебіжчиків, але лише одиниці наважуються говорити зі ЗМІ. Чим вищий статус мала людина в колишньому житті, тим більший ризик.

До того ж деякі південні корейці мають сумніви щодо їх розповідей, які неможливо перевірити.

Кім Кук Сон прожив незвичайне життя. Його історія дає рідкісний шанс поглянути зсередини на північнокорейський режим і на те, як він забезпечує своє виживання.

За його словами, північнокорейська верхівка відчайдушно потребує грошей і заробляє всіма способами — від наркоторгівлі до продажу зброї на Близький Схід та в Африку.

Він також розповів, як ухвалюються рішення у Пхеньяні, про атаки режиму на Південну Корею і про те, що північнокорейське агентурне шпигунство і хакерство проникли всюди у світі.

«Вся політична культура Північної Кореї, їх судження про все, їхній спосіб мислення цілком будуються на безумовній покорі Верховному лідеру, — говорить він. — Протягом поколінь виробляється те, що називається там «відданим серцем».

«Санг Чол!» — вигукнула 92-річна Лі Кьом-Сом, коли впала в обійми свого давно втраченого сина в Північній Кореї.

Лі чекала цього моменту 68 років, після того, як вони розлучилися під час Корейської війни і опинилися по обидва боки демілітаризованої зони (ДМЗ), яка тепер розділяє дві Кореї.

Санг Чолю було чотири роки, коли вона востаннє бачила його. Йому зараз 71 рік, він сам старий.

Після того, як перша зустріч зі сльозами закінчилася, Санг Чол показав своїй матері фотографію батька, який залишився з сином, коли пару розлучили, і вже помер.

«Це фотографія мого батька, мама», — сказав Санг Чол, розридавшись.

Лі сказала, що молилася, щоб її син мав довге життя і родина могла возз’єднатися.

«(Моя сім’я) в Північній Кореї недовго жила, тому я молилася за здоров’я свого сина».

Вона нервувала через зустріч зі своїм вже літнім сином, пам’ятаючи його ще дитиною. Лі не знала з чого почати, щоб наздогнати усе життя, проведене окремо.

«О, я маю запитати, що батько говорив йому про мене. Його батько, мабуть, розповів йому про те, як нас розлучили і де раніше був наш будинок. Я повинна запитати його про це».

Однак, коли вона побачила його, то запитання зникли. Двоє літніх корейців міцно обійняли один одного, обидва в сльозах. Протягом усієї зустрічі вони не відпускали руки один одного.

92-річна південнокореянка Лі Кьом Сом зустрічається зі своїм 71-річним північнокорейським сином Санг Чолом

Хам Сун Чан (93 роки) з Південної Кореї обіймає свого молодшого брата Хана Донг Чана (79 років)

Хан Шин Джа (99 років) з Південної Кореї зустрічається зі своїми північнокорейськими дочками Кім Кюн Сіль (72 роки) і Кім Кюн Янг (71 рік)