«Теорія об’єднання 1: Переможець отримує все. Перша теорія об’єднання виникла після поділу Корейського півострова і була поширена протягом усієї «холодної війни». …

На початку 1970-х рр., у глухому куті «холодної війни» намітилася невелика відлига. Представники Червоного Хреста Північної та Південної Кореї розпочали переговори про возз’єднання розділених сімей, а додаткові переговори на високому рівні між директорами розвідки обох Корей врешті-решт призвели до несподіваного спільного комюніке Півночі та Півдня у 1972 р.

У комюніке зазначається, що «Сеул і Пхеньян погодилися, що об’єднання слід шукати через: Незалежні зусилля двох Корей, і без втручання зовнішніх сил; Мирні засоби, а не шляхом застосування сили; Сприяння «великій національній єдності».

У 1980-х рр. знову відбулися короткі міжкорейські обміни, включаючи спроби спортивних контактів, міжпарламентські зустрічі та переговори про возз’єднання родин. Пхеньян навіть запропонував, щоб Північ і Південь спільно провели літні Олімпійські ігри 1988 р. Однак зусилля зі зближення були підірвані кількома смертоносними північнокорейськими провокаціями, зокрема бомбардуванням кабінету президента РК Чон Ду Хвана в Рангуні в 1983 р. та збиттям літака рейсу 858 авіакомпанії KAL у 1987 р. …

Теорія об’єднання 2: Надто складно, надто небезпечно.

Друга теорія об’єднання з’явилася після закінчення «холодної війни» й об’єднання двох Німеччин.

Об’єднання Кореї більше не сприймалося як простий сценарій «переможець отримує все», а як складний процес, який буде важким і вкрай непередбачуваним.

Смерть Кім Ір Сена в 1994 р. та масштабний голод у КНДР змусили багатьох чиновників та експертів передбачити швидкий крах північнокорейського режиму. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. південнокорейський уряд сам переходив від мілітаристського, правого авторитарного режиму до демократичного…

Відступ комунізму спричинив глибоку кризу у Північній Кореї, оскільки її основне джерело економічної допомоги та ідеологічної легітимності почало вичерпуватися…

У Південній Кореї також не було достатньої внутрішньої політичної волі для просування діалогу між Північчю і Півднем та зусиль з примирення. Окрім короткого, багатообіцяючого періоду діалогу між 1988 і 1992 рр. Цей короткий період взаємодії завершився підписанням двох угод: «Базової угоди про примирення, ненапад, обміни та співробітництво» (1991) та «Спільної декларації про денуклеаризацію Корейського півострова» (1992).…

Після 1992 р. Північна Корея розірвала контакти з Південною Кореєю і відмовилася від усіх спроб продовжувати міжкорейський діалог. Наступний президент РК Кім Йон Сам згодом спробував зблизитися з КНДР, але вихід КНДР з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) у 1993 р. лише поглибив недовіру між Північною та Південною Кореєю.

Теорія об’єднання 3: Політика сонячного світла.

У 1998 р. новий демократичний президент РК Кім Де Джун висунув ідею «Політики сонячного світла», спрямовану на створення в Північній Кореї умов для реформ. Згідно з цією теорією, внутрішні реформи Північної Кореї та її відкритість до зовнішнього світу врешті-решт дозволили б двом Кореям возз’єднатися через процес взаємних консультацій та консенсусу.

Фінансова криза в Південній Кореї в 1997–1998 рр. унеможливила об’єднання, тому найкращим політичним вибором стала довгострокова взаємодія з північнокорейським режимом і прокладання шляху до поступового зближення.

Теорія об’єднання 4: Прагматизм.

Епоха Сонячного світла закінчилася обранням консервативного президента Південної Кореї Лі Мьон Бака. Лі був бізнесменом, а не ідеологом… Нова теорія об’єднання — четверта теорія — була

прагматичною, пов’язаною з особистими переконаннями Лі: об’єднання може бути дорогим, важким і небезпечним. Але корейці не можуть сліпо ховати голову в пісок і сподіватися, що проблеми зникнуть самі собою. Натомість, яким би травматичним не було б об’єднання, воно цілком імовірно може відбутися завтра, наступного місяця чи наступного року, тому до цього процесу слід готуватися.

Теорія об’єднання 5: Джекпот.

П’ята теорія об’єднання висунута за президентки Пак Кин Хе як «бонанза», або «джекпот» для Кореї та її сусідів. Згідно з цією теорією, возз’єднання слід переосмислити або уявити як процес, що може запропонувати можливості для розвитку, інвестицій та миру для обох Корей і для всього корейського народу».

Ліворуч — кореєць із півдня у пов’язці з написом «Возз’єднання батьківщини», у центрі — кореєць Півночі, праворуч — кореєць-емігрант з пов’язкою через плече «Корея єдина». Внизу ворожі антиоб’єднавчі сили й гасло: «Позбудьтеся реакціонерів, які підкоряються іноземним силам!»

Напис на прапорі «Етнічна історія», вгорі — «Влада Півночі та Півдня міцна, ніж будь-коли», на розтяжці «Наша етнічна приналежність».

Напис унизу «Наша країна спочатку була єдиною. Якщо кожен відчує биття єдиного серця, можна досягти об’єднання»

«Прийнята: 17 липня 1948 р.
Зі змінами: 29 жовтня 1987 р.
Стаття 3. Територія Республіки Корея включає в себе Корейський півострів та сусідні з ним острови.
Стаття 4. Республіка Корея йде до об’єднання та розробляє і проводить політику мирного об’єднання, засновану на принципах свободи та демократії.
Стаття 5. Республіка Корея робить все можливе для підтримки миру на планеті та не бере участі у будь-яких загарбницьких війнах».

«Прийнята: 8 вересня 1948 р.
Зі змінами: 29 жовтня 1987 р.
Стаття 1. КНДР є незалежною соціалістичною державою, що представляє інтереси всього корейського народу.[…]
Стаття 9. КНДР буде боротися за досягнення повної перемоги соціалізму шляхом зміцнення народного режиму в північній половині Кореї та шляхом енергійного проведення трьох революцій — ідеологічної, технологічної та культурної — для досягнення возз’єднання батьківщини за принципом незалежності, мирного возз’єднання та великої національної єдності».

«Завдяки величній ідеї чучхе та політиці Трудової партії Кореї, самовідданій боротьбі наших військовослужбовців та інших людей, незмінно відданих партії, досягнутим гордим перемогам у соціалістичному будівництві, створені міцні засади для здійснення об’єднання, яке закладено революцією чучхе».

«Ми прагнемо «Корейського півострова спільного процвітання», де Південь і Північ поважають і співпрацюють один з одним, визначаючи нашу позицію як «Три-Ні» — ніякого бажання краху Півночі, ніякого прагнення об’єднання шляхом поглинання та ніякого прагнення об’єднання штучними засобами».

«Нещодавно в Пхеньяні та Сеулі відбулися переговори для обговорення проблем покращення відносин між Півднем і Північчю та об’єднання розділеної країни.

[…] Прагнучи усунути непорозуміння й недовіру, пом’якшити підвищену напруженість, що виникла між Півднем і Північчю внаслідок тривалого періоду їхнього протистояння, і, крім того, прискорити об’єднання, обидві сторони досягли повної згоди з наступних питань:

1. Обидві сторони погодилися щодо таких принципів, як основи досягнення об’єднання: по-перше, об’єднання має бути досягнуто незалежно, без залежності від іноземних держав і без іноземного втручання. По-друге, об’єднання має відбуватися мирним шляхом, не вдаючись до застосування сили один проти одного. […]

2. З метою пом’якшення напруженості та сприяння атмосфері взаємної довіри між Півднем і Північчю обидві сторони домовилися не зводити наклепів і не очорнювати одна одну, не вдаватися до військових провокацій у великому чи малому масштабі, а також приймати позитивні заходи для запобігання ненавмисним військовим інцидентам. […]

5. Щоб запобігти спалаху несподіваних військових інцидентів, а також напряму, швидко й точно вирішувати проблеми, що виникають між Півднем і Північчю, обидві сторони погодилися встановити пряму телефонну лінію між Сеулом і Пхеньяном.

6. З метою реалізації вищезазначених пунктів, подолання різноманітних проблем, що існують між Півднем і Північчю, а також врегулювання проблеми об’єднання на узгоджених принципах об’єднання, обидві сторони домовилися про створення та функціонування Координаційного комітету Південь-Північ […]».

Друга назва — «Арка Трьох Хартій». Побудована у 2001 р. У 2024 р. Кім Чен Ин висловився про необхідність її знесення.

«Я не маю сумніву, що наша національна влада стала настільки сильною у всіх сферах, що питання об’єднання країни, яке є нашою ідеальною національною мрією, впевнено, безперервно і спрямовано рухається вперед і неминуче перейде до нової фази.

Врешті-решт, північнокорейська сторона буде змушена припасти на нашу пропозицію перейти до діалогу. Північнокорейські комуністи, які на тлі національної історії колись були екзотичною єрессю, не зможуть ані викорінити назавжди, ані перешкодити бажанню 50 мільйонів людей. Причина того, що стикалися з незліченною кількістю нестерпних ситуацій і йшли шляхом перемовин, також пов’язана з бажанням людей, які понад 30 років були розділені на дві Кореї. Так давайте проженемо печалі людей, що були розділені на дві країни, хоч на день раніше.

Я завжди тримаю для північнокорейської сторони двері для діалогу відкритими. Я чекаю і разом з тим переконаний, що лише потужне зростання нашої національної сили, є найкоротшим шляхом до мирного об’єднання. І я в майбутньому зобов’язаний докласти до цього всіх зусиль.

Таким чином, ми маємо прогнати тінь війни з нашої землі, встановити міцний мир і спрямувати нашу солідарність на розбудову єдиної країни».

«Прагнучи об’єднання Батьківщини, наша партія пропонує створити Конфедеративну Республіку, в якій на основі взаємного визнання наявних у двох зонах ідеологій і систем Північчю та Півднем буде створено єдиний національний уряд, до складу якого на рівноправних засадах увійдуть представники Півночі та Півдня та під керівництвом якого Північ та Південь, маючи рівні повноваження та обов’язки, кожен здійснюватиме систему регіонального самоврядування.

Зберігаючи назву єдиної держави, яка існувала в нашій країні, широко відома всьому світу, і відображаючи загальні політичні ідеали Півночі і Півдня — прагнення до демократії, було б дуже доречно назвати конфедеративну державу Демократичною Конфедеративною Республікою Корея».

«Відповідно до благородної волі всього народу, який прагне мирного возз’єднання нації, Президент Республіки Корея Кім Де Чжун і Голова Комісії національної оборони Корейської НародноДемократичної Республіки Кім Чен Ір провели історичну зустріч і переговори на вищому рівні в Пхеньяні з 13 по 15 червня 2000 р. Лідери Півдня і Півночі, визнаючи, що зустріч і переговори на вищому рівні мали велике значення для сприяння взаєморозумінню, розвитку відносин між Півднем і Північчю і реалізації мирного возз’єднання, заявили про наступне:

1. Південь і Північ домовилися самостійно вирішувати питання національного возз’єднання спільними зусиллями всього корейського народу.

2. Для досягнення возз’єднання ми погодилися, що існує спільний елемент у концепції конфедерації Півдня та формулі вільної форми федерації Півночі. Південь і Північ погодилися сприяти возз’єднанню в цьому напрямку

3. Південь і Північ домовилися оперативно вирішити гуманітарні питання, такі як обмін візитами розлучених членів сімей і родичів з нагоди Дня національного визволення 15 серпня, а також питання непохитних комуністів, які відбувають тюремне ув’язнення на Півдні.

4. Південь і Північ домовилися зміцнювати взаємну довіру шляхом сприяння збалансованому розвитку національної економіки через економічне співробітництво, а також шляхом стимулювання співпраці та обмінів у громадянській, культурній, спортивній, медичній, екологічній та всіх інших сферах.

5. Південь і Північ домовилися найближчим часом провести діалог між відповідними органами влади з метою якнайшвидшої імплементації вищезазначених домовленостей».

«1. Південь і Північ будуть підтримувати Декларацію від 15 червня та докладати зусиль для її реалізації. Південь і Північ домовилися вирішити питання об’єднання за власною ініціативою і в дусі «самого корейського народу». […]

2. Південь і Північ погодилися рішуче перетворити міжкорейські відносини на узи взаємної поваги і довіри, виходячи за рамки відмінностей в ідеології та системах. Південь і Північ погодилися не втручатися у внутрішні справи один одного і домовилися вирішувати міжкорейські проблеми в дусі примирення, співпраці і возз’єднання.[…]

6. Південь і Північ погодилися посилити обміни та співпрацю в соціальних сферах, які охоплюють історію, мову, освіту, науку та технології, культуру та мистецтво та спорт, щоб підкреслити багатовікову історію та неповторну культуру корейського народу. Південь і Північ домовилися організовувати тури на гору Бекду та з цією метою відкрити прямі рейси між Сеулом і горою Бекду. Південь і Північ домовилися направити спільну групу вболівальників на Олімпійські ігри в Пекіні 2008 р. Група використовуватиме залізничну лінію Кьонгі для першого спільного олімпійського вболівання.

7. Південь і Північ домовилися активно просувати проєкти гуманітарного співробітництва. Південь і Північ домовилися розширити возз’єднання членів розлучених сімей та їхніх родичів і сприяти обміну відеоповідомленнями. […]».

«[…] 1. Південна та Північна Кореї відновлять кровні зв’язки між людьми та сприятимуть майбутньому спільному процвітанню та возз’єднанню на чолі з корейцями, сприяючи всебічному та новаторському прогресу в міжкорейських відносинах. […]

(3) Південна та Північна Корея погодилися створити спільний офіс зв’язку з постійними представниками обох сторін у регіоні Кесон з метою сприяння тісним консультаціям між владою, а також плавним обмінам та співпраці між народами.

(4) Південна та Північна Корея погодилися заохочувати більш активну співпрацю, обміни, візити та контакти на всіх рівнях, щоб омолодити почуття національного примирення та єдності. […] На міжнародному фронті обидві сторони погодилися продемонструвати свою колективну мудрість, таланти та солідарність шляхом спільної участі в міжнародних спортивних подіях, таких як Азійські ігри 2018 р. […].

2. Південна і Північна Корея докладуть спільних зусиль для пом’якшення гострої військової напруги і практичного усунення небезпеки війни на Корейському півострові. […]

(2) Південна та Північна Корея погодилися розробити практичну схему перетворення районів навколо Північної обмежувальної лінії в Західному морі на морську зону миру, щоб запобігти випадковим військовим зіткненням і гарантувати безпечну рибальську діяльність. […].

3. […]. (4) Південна і Північна Кореї підтвердили спільну мету — досягти шляхом повної денуклеаризації без’ядерного Корейського півострова. […]».

«[…] 1. Північ і Південь домовилися припинити військові дії в зоні протистояння, в тому числі в демілітаризованій зоні, з фактичним усуненням небезпеки війни у всіх районах Корейського півострова і ліквідацією принципово ворожих відносин.

(2) Північ і Південь домовилися якнайшвидше створити Спільну військову комісію Північ-Південь для перевірки стану виконання угоди у військовій сфері та проведення регулярного зв’язку і тісних консультацій з метою запобігання випадковим збройним конфліктам. […]

2. […] (2) Північ і Південь домовилися спочатку нормалізувати туристичні проєкти комплексу Кесон і гори Кумган, а також обговорити створення Спільної економічної зони Західного моря і Спільної спеціальної зони туризму в Східному морі, за умови виконання умов.

3. Північ і Південь домовилися про подальше зміцнення гуманітарної співпраці для фундаментального вирішення проблеми розлучених сімей.

(1) Північ і Південь вирішили якнайшвидше відкрити постійний центр зустрічей для розлучених сімей у районі гори Кумган, і з цією метою вони вирішили якнайшвидше відновити об’єкти.

(2) Північ і Південь домовилися надати пріоритет вирішенню питання примирення розлучених сімей та обміну відеолистами шляхом переговорів Червоного Хреста. […]

4. Північ і Південь домовилися активно сприяти співробітництву та обмінам у різних сферах, щоб посилити атмосферу примирення та єдності, а також продемонструвати дух нашої нації вдома та за кордоном.

(1) Північ і Південь домовилися спільно брати активну участь у міжнародних змаганнях, включаючи літні Олімпійські ігри 2032 року, а також співпрацювати у проведенні літніх Олімпійських ігор спільно між Північною та Південною Кореєю. […]

5. […] (3) Північ і Південь домовилися тісно співпрацювати в процесі просування повної денуклеаризації Корейського півострова.

На запрошення президента Мун Дже Іна голова Кім Чен Ин найближчим часом відвідає Сеул».

«Міжнародний Олімпійський Комітет схвалює прохання Національних Олімпійських Комітетів Кореї та КНДР про те, щоб їхні делегації марширували разом під назвою «Корея» на церемонії відкриття. Делегацію введуть на Олімпійський стадіон під Прапором Об’єднання Кореї, який нестимуть два спортсмени, по одному від кожного НОК. Прапороносцями будуть одна жінка та один спортсмен. Делегація носитиме спеціальну форму з прапором об’єднання Кореї».

«На дев’ятому розширеному пленумі восьмого ЦК ВРПК наприкінці грудня 2023 року лідер Північної Кореї Кім Чен Ин оголосив «нову позицію щодо відносин між Північчю та Півднем та політики возз’єднання». Це ознаменувало значний відхід від попередньої політики і має глибокі наслідки.

Кім Чен Ин не відмовився від національного об’єднання. Однак офіційний північнокорейський підхід тепер дозволяє більш агресивну офіційну позицію щодо Півдня, включаючи сприяння громадському повстанню та дестабілізацію суспільства. Це значно послабить прогресивні сили в Південній Кореї, які виступали за співпрацю міжкорейських відносин.

Південна Корея зараз класифікується як просто ще одна іноземна держава, усуваючи особливий режим міжкорейських відносин, заснованих на паннаціоналізмі. Це відкриває двері для регулярних міждержавних відносин, включаючи як дипломатичну нормалізацію, так і потенційний конфлікт.

Заява Кім Чен Ина про провал попереднього підходу до Південної Кореї несе неявну критику двох його попередників, особливо Кім Ір Сена. Це може бути кроком до зміцнення його власної незалежної претензії на легітимність і створення ґрунту для наступності керівництва.

Переорієнтація відносин з Південною Кореєю — це не ізольований тактичний крок, а ще один компонент ширшої стратегії зниження ризику Північної Кореї.

Північна Корея фактично відмовилася від панкорейського націоналізму. Південній Кореї надається прекрасна можливість зобразити себе єдиним прихильником корейської єдності, тим самим підриваючи одну з небагатьох ідеологічних сильних сторін, які Північна Корея мала у двосторонній боротьбі за ідеологічну перевагу.

Наслідки еволюційної позиції Кім Чен Ина щодо міжкорейських відносин численні та багатогранні і спровокують каскад змін у міжкорейських відносинах та регіональній динаміці».

На інфографіці зображені президенти США Барак Обама (2009–2017), Дональд Трамп (2017– 2021) Джо Байден (з 2021 р. –).

Згори напис: «Чим відрізняється нова політика Байдена щодо Північної Кореї?»

«Адміністрація Обами. «Стратегічне терпіння та відстань». Стратегічне терпіння в стилі Обами відкладало дипломатичну участь, зосереджуючись на тиску. Результат: Північна Корея значно покращує можливості ядерної ракети під час перебування Обами на посаді».

«Адміністрація Трампа. «Пакетне перекриття згори-вниз». Дипломатія «великої угоди» в стилі Трампа, яка зосереджувалася на звичайних переговорах лідерів без серйозної підготовчої роботи над переговорами. Результат: Він очолив два північнокорейсько-американські саміти, але через політику Північної Кореї [не мав досягнень]».

«Адміністрація Джо Байдена поетапно підходила до дипломатії. «Минуле, що переслідував цей уряд «Шукаємо практичний і скоординований новий підхід до повної денуклеаризації Корейського півострова». Постійний тиск на Північну Корею, як очікується, сприятиме покроковому діалогу на практичному рівні»