ВСТУП

Поділ Корейського півострова в 1945 р. по 38-й паралелі на совєтську та американську зони окупації й утворення на їх територіях двох держав: Республіки Корея і КНДР породили так звану «корейську проблему» — об’єднання корейського народу в єдиній державі. Спробою розв’язати цю проблему була Корейська війна, але вона лише закріпила чинний розподіл. Символом цього розподілу вважають демілітаризовану зону по 38-й паралелі, яка на тривалий час стала зоною напруги (2.1). Саме тут влаштовувалися провокації і робилися підкопи. Саме її намагалися перетнути перебіжчики з Півночі і відібрані для зустрічі з родичами громадяни Південної Кореї.

Коли політика сили у взаєминах двох корейських держав не дала бажаних результатів, а проблеми, як-от роз’єднаних сімей, накопичувалися, Південь і Північ почали робити кроки назустріч (2.2). Вони знайшли своє відображення в організації зустрічей роз’єднаних родин, парламентських і культурних обмінах, спільних спортивних заходах тощо. З підписанням низки декларацій (1972, 2000, 2007, 2018) було закладено основи для подальшого зближення двох корейських держав. Однак небажання керівництва КНДР відмовитись від ядерної зброї, ракетних випробувань, різні ідеологічні, політичні та економічні засади держав і зовнішньополітичні орієнтири стали на заваді процесу об’єднання Кореї.

Незважаючи на погіршення останнім часом відносин між КНДР і Республікою Корея, зростання кількості прихильників збереження статус-кво серед південних корейців, проблема перспектив об’єднання Кореї (2.3) залишається актуальною для південнокорейського суспільства.